Відбули незаконні вироки російського суду, але не вийшли на волю — у такій ситуації, за даними правозахисників, опинилися щонайменше двоє українських політв’язнів: Андрій Коломієць та Геннадій Лимешко. З колоній їх перевезли до депортаційних центрів. Умови утримання там схожі на тюремні – людям заборонено залишати центри, а терміни перебування постійно подовжують.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Суспільне Крим розповідає, що зараз відбувається з політв'язнями та в яких вони умовах утримувалися в російських колоніях.
Так, скільки громадян України, які чекають на повернення додому, перебувають у депортаційних центрах — точно не відомо. Після повномасштабного вторгнення Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ, тож наші консули, як раніше, не можуть сприяти поверненню українців додому. Водночас правозахисники наголошують, що таких випадків стає дедалі більше і це свідчить про системну практику позбавлення свободи навіть після відбутого незаконного покарання.
З колонії — в депортаційний центр
У 2015 році Андрія Коломійця затримали в Росії. Його засудили до 10 років колонії за нібито спробу вбивства кримських "беркутівців" під час Революції Гідності. Сам Коломієць заперечував усі звинувачення. Після завершення 10-річного терміну незаконного ув’язнення в січні 2024 року Андрій не вийшов на свободу. Його помістили у депортаційний центр, де тримають і досі. Голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник зазначає:
"Ми бачимо, якою загрозливою є ця тенденція, що наші люди, коли виходять, навіть відбувши незаконний термін ув’язнення, залишаються в Росії у депортцентрах так званих, в центрах затримання іноземних громадян. Або на них навіть відкривають нову справу, як було зі Штибликовим. Так відбувається з Геннадієм Лимешком. Андрій Коломієць відбув 10 років і сидить в депортцентрі з січня. Тобто, це якесь безтермінове позбавлення волі".
Інформація про те, що ще одного українського політв’язня примусово утримують на території РФ, з’явилася в лютому 2025 року. Мова йде про Геннадія Лимешка. В російській неволі він провів 8 років за сфабрикованим звинуваченням у спробі здійснення диверсії в окупованому Криму. На початку року мав вийти з російської колонії на волю, але його помістили в Центр для тимчасового тримання іноземців у Росії. А невдовзі вивезли в невідомому напрямку.
Дружина Ірина Лимешко розповіла правозахисникам з Об’єднання родичів політв’язнів про повідомлення від анонімних джерел, які стверджують, що Геннадія могли перевести до слідчого ізолятора міста П’ятигорськ. Там він, імовірно, перебуває в повній ізоляції — з ним немає зв’язку і правозахисники не можуть встановити його місцеперебування чи надати юридичну допомогу.
Крім того, за попередніми даними, проти Лимешка відкрито нове кримінальне провадження за звинуваченням у "публічних закликах до екстремістської діяльності", що передбачає до трьох років позбавлення волі. Українські правозахисники розцінюють дії російської влади як спробу штучно продовжити ув’язнення політичному бранцю. І вважають, що це може бути частиною ширшої стратегії, спрямованої на недопущення повернення українських політв’язнів додому.
Ще одне місце несвободи
Юристку ГО "Об’єднання родичів політв’язнів Кремля" Людмилу Шумкову росіяни незаконно утримували в неволі на початку повномасштабного вторгнення у тоді окупованому Херсоні. Крім того, що вона сама має досвід перебування в полоні, її племінник, Олександр Шумков, – український політв’язень, провів понад три роки в незаконному ув’язненні у виправній колонії в російському місті Торжок Тверської області.
Олександра родині довелося визволяти з депортаційного центру, куди в грудні 2020 його помістили після звільнення з колонії. Депортаційні центри у РФ Людмила описує так:
"Люди, які перебувають у депортаційних центрах у Росії, фактично, залишаються в умовах обмеження волі. Це не виглядає як в’язниця, СІЗО чи колонія в буквальному сенсі — режим там трохи м’якший, проте свободи пересування все одно немає. Людина не може вільно виходити за межі центру, вона під постійним наглядом, і це, по суті, теж утримання під вартою. Звісно, там дозволяють передачі, побачення, телефонні дзвінки, але це не скасовує головного — це місце, де тебе утримують без права вільно піти. Камери або кімнати зазвичай не розраховані на одну людину — їх тримають по кілька осіб. Умови нагадують барак у колонії", — пояснює юристка.
"Дзвіночок" для тих, в кого закінчуються терміни
Петро Вигівський, батько політичного в’язня Валентина Вигівського побоюється, що його син після завершення свого одинадцятирічного "терміну", теж не зможе повернутися в Україну. Валентин перебуває за ґратами вже майже 11 років. Стільки йому "присудили" за звинуваченням у шпигунстві й восени термін незаконного ув’язнення спливає.
Батько переповідає історію сина: у вересні 2014-го поїхав до вже окупованого Криму, щоб відвезти гроші знайомій на лікування її родича. У Сімферополі затримали представники так званої "Кримської самооборони" через столичну прописку. Далі — 15 місяців у московському СІЗО "Лефортово", вирок, колонія. Судовий процес відбувався у закритому режимі, без допуску українського консула та журналістів. Згодом Валентин розповів про катування після затримання: били, надягали мішок на голову, роздягали та імітували розстріл біля свіжовикопаної могили в лісі. Російські спецслужби намагалися завербувати його для співпраці, але він відмовився, через що умови його утримання погіршилися.
Більшу частину терміну Валентин провів у штрафних ізоляторах та одиночних камерах, розповідає Петро Вигівський:
"Він весь час знаходиться у штрафному ізоляторі, до кінця строку там знаходиться. Якщо порахувати загальний строк, який він був у ШІЗО з цих 11 років, ну, мабуть, десь років 8 він точно посидів у штрафному ізоляторі".
Умови утримання були вкрай важкими: холодні камери, тьмяне освітлення, цілодобовий відеонагляд, регулярні нічні перевірки. Термін ув’язнення Валентина завершиться 17 вересня 2025 року. Однак його батько побоюється, що сина не відпустять одразу:
"Його, скоріш за все, також помістять в депортаційний центр. Через нього проходять всі українці".
Досвід повернення Андрія Захтея
Відбув весь термін незаконного ув’язнення у РФ, пройшов Центр тимчасового утримання іноземців і повернувся в Україну колишній політбранець Андрій Захтей. Його в серпні 2016 року незаконно затримали ФСБівці в окупованому Криму за звинуваченням у підготовці терактів, справу долучили до так званої групи "українських диверсантів".
У 2018-му російський суд засудив чоловіка до 6,5 років колонії суворого режиму. 10 лютого 2023 року Захтей мав вийти з колонії, але його одразу перевезли до Центру тимчасового утримання іноземних громадян у Ростовській області. Адвокат Захтея Володимир Ляшенко розповідає:
"До захисту Андрія Захтея я приєднався приблизно за півроку до завершення строку його незаконного ув'язнення. Андрій на той час перебував в колонії на території тимчасово окупованого Криму. Після звільнення на початку лютого 2023 року росіяни його не відпустили, а одразу від ворот колонії посадили в автівку і під конвоєм через так званий Керченський міст перевезли на територію Ростовської області, де запроторили у центр тимчасового утримання громадян".
Український паспорт Захтея російські силовики вилучили під час затримання і залишили в матеріалах справи. Інших документів, які підтверджували його особу та громадянство, чоловік не мав.
Адвокат каже, що Державна міграційна служба України відмовила у видачі посвідчення на повернення, посилаючись на відсутність необхідних даних. Дружині вдалося знайти копію його українського паспорта та довідку з окупаційного МВС Криму про його перебування в місцях позбавлення волі. Ці документи стали підставою для звернення до російського суду з проханням про депортацію до третьої країни. Володимир Ляшенко звернувся до посла України в Латвії з проханням посприяти, аби через цю країну Захтей міг повернутися в Україну.
13 червня 2023 року він перетнув російсько-латвійський кордон і повернувся в Україну. На батьківщині його зустрічали дружина Оксана та донька Олександра. Коли його затримали, доньці було лише 7 місяців, а на момент повернення — вже 7 років.
Досвід повернення Андрія Захтея в Україну може бути корисним родичам інших політв’язнів, адже ситуація після 2022 року ускладнилася. Росія – країна-агресорка, яка веде повномасштабну війну проти України, дипломатичні відносини з нею розірвані. Володимир Ляшенко вважає, що, попри це, держава має сприяти поверненню своїх громадян. Зокрема, відновити механізм видачі посвідчень на повернення в Україну через треті країни.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
