11 років тому Україна перекрила Північнокримський канал, припинивши постачання води на окупований півострів. Цей крок мав економічні, гуманітарні та військові наслідки.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Суспільне Крим поспілкувалось юристом-міжнародником та експредставником президента в АР Крим Борисом Бабіним та доктором економічних наук та деканом факультету природничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія" Євгеном Хлобистовим про те, як перекриття каналу вплинуло на півострів і що змінилось за ці роки.
До 2014 року канал відігравав ключову роль у розвитку аграрного сектору та підтримці промисловості півострова.
"Північнокримський канал до 14-го року був одним з основних знарядь забезпечення розвитку сільськогосподарського потенціалу Криму. Для питних потреб населення він мав дуже обмежене значення, бо власних джерел питної води в Криму вистачає", — зазначив Борис Бабін.
Після окупації Криму Росією постало питання подальшого використання водних ресурсів каналу. Вода, що надходила через канал, почала використовуватись для підтримки економіки та потреб російських військових.
"Питання перекриття каналу мало, насамперед, господарський і військовий вимір. Було зрозуміло, що вода використовуватиметься агресором не для гуманітарних потреб, а для нарощування економіки та мілітарного потенціалу", — наголосив експерт.
Разом з тим, за словами експерта, українська сторона ніколи не відмовлялася від переговорів щодо водопостачання, в принципі, як елементу деокупації Криму.
Саме припинення постачання було зумовлено виключно позицією агресора і його окупаційних структур в Криму. З точки зору міжнародного гуманітарного права, так, забезпечення базових потреб населення покладається на державу-окупанта... Власних потреб півострова для забезпечення водою населення вистачає без Північнокримського каналу. Забезпечувати розвиток економіки окупованої території Україна, знов-таки, жодних зобов'язань за міжнародним правом не має і, скажемо так, ніякої практичності доцільності в цьому також не було", — розповів експерт.
Після початку повномасштабної агресії одним із перших завдань російських військ було захоплення Північнокримського каналу на Херсонщині, встановлення контролю над дамбою, Каховською греблею та Канівською ГЕС, зазначив Бабін.
"Після того, як канал було відкрито, коли окупанти підірвали плотини на каналі, які перекривали воду в Крим, “раптово” виявилося, що меліоративні системи півострова не готові для води з каналу. Бо за 10 років “вмілого” господарювання окупантів з'ясувалося, що сама модель того сільського господарства, яку агресор запровадив в Криму, суто економічно не передбачає ефективного водокористування Північнокримським каналом", — заявив Бабін.
Він стверджує, що проблеми водопостачання у Криму стали значною мірою наслідком не лише перекриття каналу, але й управлінської неефективності окупаційної влади.
"Основним корінням проблеми стало не перекриття Північнокримського каналу, а недбалість окупантів і колаборантів, їхнє невміння загалом планувати щось у форматах водного менеджменту", — додав він.
Росія визнає, що водорозподільні системи Криму зносилися настільки, що втрати води перевищували 50%. За 10 років окупанти майже не займалися їхнім відновленням, натомість масово бурили свердловини, що призвело до знесолювання ґрунтів і зникнення водотоків. Після року-другого надходження води окупанти влітку 2023-го підірвали Каховську ГЕС — це не лише воєнний злочин без військової необхідності, а й акт екоциду та геноциду проти мешканців Херсонщини.
Перекриття каналу 26 квітня 2014 року вплинуло на загальну водну ситуацію на півострові, що особливо відчутно стало останніми роками. Кліматичні умови та зміна кількості опадів ще більше загострили проблему водозабезпечення.
"Ситуація в цьому році гірша, ніж в минулому. Це пов'язано з тим, що цієї весни менше опадів, ніж минулої. Мало було опадів взимку, не було снігового покриву, мало опадів весною", — розповів Євген Хлобистов.
Дефіцит водних ресурсів супроводжується також зростанням населення Криму, що посилює навантаження на водогосподарську інфраструктуру півострова.
"Кількість населення Криму є достатньо високою, значно більшою, ніж до 2014 року. За нашими оцінками, в Криму сьогодні проживає приблизно на 50% осіб більше, ніж проживало на момент анексії", — підкреслив еколог.
Розподіл водних ресурсів у Криму залишається нерівномірним, що створює додаткову соціальну напругу серед населення.
"Розподіл наявних водних ресурсів в Криму здійснюється нерівномірно. Частини півострова, де розташована військово-політична верхівка РФ, не мають проблем з водою, тоді як інші регіони потерпають", — додав Хлобистов.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
