Вимушена переселенка Катерина Березуцька народила дванадцяту дитину у Чернівцях. Сюди з дітьми переїхала чотири місяці тому із Запоріжжя. Виховує їх сама, бо чоловік, з яким жила, повернувся в окупацію доглядати батьків.
Два роки в окупації жила й Катерина з дітьми, бо теж не хотіла залишати своїх батьків. За цей час родина пережила обстріли та погрози від російських військових, що вони заберуть дітей. Коли обстріли почастішали, наважилися евакуюватися – дорога тривала чотири дні й через територію Росії. Суспільне Чернівці розповідає про досвід евакуації родини та як Катерина виховує дітей.
"Мріяла працювати у дитсадку"
Два тижні тому Катерина народила сина Олександра. Він – наймолодший серед дванадцяти дітей. Двоє дівчат вже заміжні й живуть окремо. Жінка каже, з дитинства мріяла стати вихователькою й працювати у дитсадку, й згодом її мати говорила, що ця мрія здійснилася, "але в домашніх умовах".
У Чернівцях родина винаймає двоповерховий будинок, в якому достатньо кімнат, аби діти жили по двоє. Ранок починають з прибирання та сніданку, а потім кожен займається, чим бажає. Діти можуть сісти малювати, дивитися мультики або гратися іграшками. Катерина прасує речі або збирає їх для прання. Приготування їжі взяла на себе старша донька.
"Як кажуть, людина до всього звикає. От я звикла, що маю стільки дітей. Якби їх не було, вже зараз було б нудно – не знала б, чим себе зайняти. А так справляюся. Діти допомагають", – каже Катерина.
Катерина отримує соціальні виплати для переселенців, втім, їх розмір покриває тільки оренду житла. Родину підтримує сестра, яка працює в Німеччині, а бавити молодших дітей допомагають старші. Жінка каже, іноді втомлюється від хатніх справ та дітей, але у такі моменти вони ж її й підтримують.
Зараз Катерина оформлює документи у Чернівцях, щоб отримувати виплати, які передбачені малозабезпеченим сім'ям та одиноким матерям. Також планує виготовляти штучні букети на замовлення, щоб мати додатковий дохід.
"Зараз я отримала виплати ВПО, з них і живемо, а у березні вже мали б нарахувати ті виплати, які я оформлюю зараз. Я ніколи не економлю на дітях. Якщо бачу, що дитині потрібне те молоко чи цукерка, то, звісно, я куплю молоко. Але й на цукерку виділю гроші".
З окупації виїжджали через Росію
Раніше родина жила у Кам'янці-Дніпровській на Запоріжжі. З березня 2022 року це місто окуповане російськими військовими. Катерина каже, вони постійно погрожували, що заберуть у неї дітей, бо ті не хотіли ходити до школи.
"Я пояснювала їм, що діти бояться, бо постійно чують влучання. Діти розповідали, що у такі моменти вчителі виходили з класів, а діти залишалися сидіти. Мій син намагався вийти з класу, а вона його загнала назад. Він заліз під парту, й діти сміялися з нього. Російській військові тиснули, що заберуть дітей і більше ніколи не віддадуть".
В окупації Катерина з дітьми прожили понад два роки. Не виїжджали, бо не хотіли покидати батьків. Втім, коли у місті почастішали вибухи та обстріли, вирішили евакуюватися до Запоріжжя. У дорозі родина була чотири дні, а шлях пролягав через Росію.
"Я знайшла машину, якою вивозять російські волонтери. Були блокпости. Було складно й дуже холодно. Був один водій, який постійно зупинявся, бо теж потребував відпочинку. Машина потім зламалася й не опалювалася. Маленькі діти плакали", – розповідає жінка.
Чотири місяці тому родина переїхала до Чернівців.
"Ми стільки пережили в окупації: переїзди, складна дорога. Діти вже звикли, що складно. Але я завжди кажу, якщо дати дитині з багатої сім'ї лопату й сказати "копай", то вона не зможе. А мої привчені до всього – вони підуть і будуть копати, якщо їм потрібно це зробити. Буває важко, але завжди кажу собі, що я сильна, впораюся й зможу".
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
