На Суспільне Чернівці відкрили музей історії радіо і телебачення Буковини. Там представили студійні камери та кіноапарати для виїзних зйомок, монтажні столи та магнітофони, якими користувалися у 1960-2000-их роках. Музей відкрили до сторіччя Українського радіо. Відвідати його можна щоп'ятниці за попереднім записом.
Як працювали з цією технікою – розповідаємо з досвіду нашого колеги Василя Григоряка, який починав роботу на обласному телебаченні ще у 70-их, а після тривалої перерви повернувся до роботи як телеоператор вже на Суспільне Чернівці.
Василь Григоряк – телевізійник з понад 30-річним стажем. Він пам'ятає, як знімали відео пів століття тому. Каже, новини "крутили" на кінопроєкторі. Кіноплівка була без звуку – його окремо записували на магнітофон, а потім запускали одночасно з відео.
"Ми їздили на зйомки в парі з кінооператором. Я записував звук. Мав "репортер", який через кабель під'єднувався до кінопроєктора. Їх синхронно запускали й так записували інтерв'ю. Спершу записували на вузьку плівку, а потім перезаписували на широку, щоб заряджати її й демонструвати записане", – каже Василь.
За словами Василя, коли на телебаченні звільнилося місце оператора, цю посаду запропонували йому.
"Пам'ятаю свою першу зйомку. Мені дали камеру, поклав її на плечі й сказав: "Знімаю". Треба було записати інтерв'ю якогось чоловіка. Я натиснув на камеру, в руках здригався її двигун. Але записав нормально. На камеру, яка заправлялася плівкою в 30 і 120 метрів", – каже Василь.
Василь каже, у той час плівку не можна було витрачати просто так, як зараз пам'ять відеокамери, бо на зйомки давали конкретний обсяг плівки. Матеріал можна було відзняти й відразу дати на проявлення. Для цього у компанії була машина спершу чорно-біла, а потім кольорова. Потім з'явилися перші камери, зокрема, фірми Panasonic.
"Поки плівка пройде через усі процеси проявлення, оператори сиділи й трусилися, чи все нормально знято: чи правильно налаштували діафрагму, чи не затемна або засвітла картинка", – каже Василь.
Іноді під час трансляції новин, Василь крутив кінопроєктор. Каже, важливо було правильно зарядити плівку.
"Якось було вручення якихось знамен передовикам. Й вийшло, що воно все було зліва-направо. Написи на інший бік. І це вийшло в ефір. Отримали всі, хто відповідав за це", – розповідає Василь.
Василь каже, зараз оператор має перевагу, бо може перезняти відео, зняти кілька дублів й не хвилюватися, що перевитратиш плівку. А сьогодні оператор може зняти матеріал, передати його в роботу й за годину він може бути в ефірі.
"Матеріал могли відзняти сьогодні зранку на завтра. Поки то відзняти, проявити, написати, змонтувати. На параді 9 травня записали інтерв'ю ветеранів, на цю ж камеру зробили начитку, звук й відіслали з водієм потягом чи через аеропорт одразу на Київ", – каже Василь.
За словами Василя, робота журналістів у той час піддавалася цензурі: перечитували й виправляли тексти, слідкували за маршрутами зйомок, хто й куди їде.
"Як приїздив в район, тобою опікувався секретар району. Звісно, він знав, що ми знімаємо й куди їдемо. Там вже все було готове: дояркам давали білі халати, нові відра, калоші. Зараз не так. У нас була Лариса Караван, яка ненавиділа все, що неправильно: їздила, виявляла безлад. Люди тоді боялися телебачення – це ж четверта влада. Коли приїжджало телебачення – це було щось для району: як знімали щось хороше – це свято, якщо погане – ховайтеся. Було суворо, що телебачення знімає критичний матеріал".
Як відвідати музей
Музей телерадіотехніки на філії "Суспільне Чернівці" відкрили до сторіччя Українського радіо. Він працюватиме щоп’ятниці з 11:00 до 13:00 на вулиці Братів Руснаків, 3. Записатись на екскурсії можна за електронною адресою: [email protected]
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
