Буковинка Ірина Шегрин чекає з війни чоловіка, двох синів та доньку. Чоловік Віталій воює з 2014 року, а діти долучилися до війська під час повномасштабного вторгнення. Усі вони зараз служать у морській піхоті.
У цей час Ірина залишилася вдома з молодшою донькою. Каже, намагається не показувати рідним слабкість, а також почала займатися спортом та грою на гітарі, щоб відволікатися від думок. Суспільне Чернівці розповідає, як Ірина переживає те, що рідні на фронті.
Майже вся рідня на війні
"У мене на війні чоловік, два сини й донька. Всі перебувають на південному напрямку. Так я і живу на два життя: війною й цивільним. Старший син нещодавно питав: "Що ти, мамо, робиш?". А я відповіла, що вже нічого не роблю, просто їх чекаю. Просто чекаю, коли це закінчиться".
Чоловік Ірини Шегрин Віталій хотів бути військовим з молодших класів – мріяв стати морським піхотинцем, втім вдалося зробити це вже під час вторгнення Росії. Йому тоді було 50 років.
"Він закінчив училище з червоним дипломом, але тоді не було набору у морську піхоту. Пішов у десантники, а потім звільнився зі служби. Мав довгу перерву, а у 2014 році сам пішов у військкомат. Він – бойовий офіцер. Не може сидіти в тилу. Шукав куди знову повернутися", – каже Ірина.
Під час АТО чоловік служив у Торецьку, Бахмуті, Лисичанську та Соледарі, а згодом його перевели на південний напрямок. Ірина каже, у періоди затишшя перебувала там разом із чоловіком.
За прикладом батька стати військовим вирішив й менший син Максим. Він навчався на третьому курсі військового ліцею, коли почалося повномасштабне вторгнення. Разом з однокурсниками допомагав обороняти Київщину. Зараз Максим має звання офіцера і є командиром свого старшого брата Віталія, якого мобілізували у квітні 2022 року.
Торік до війська долучилася й донька Анастасія.
"Вона поставила нас перед фактом, що піде служити. Сказала, що документи вже прийняли, і я маю підтримати її вибір, бо немає кому служити. Звичайно, я переживала, бо це дівчинка. Мені показували, які навантаження морські піхотинці проходять, але вона витримала. У неї характери бойовий, як у тата", – каже жінка.
"Не показую свою слабкість"
Ірина розповідає, що раніше сім'я часто збиралася разом, а останні кілька років не можуть спільно провести час – рідним не вдається взяти відпустки в один період. Також намагається не запитувати про те, які завдання вони виконують. Каже, якщо захочуть, самі розкажуть. Цікавиться лиш, чи живі та здорові.
А коли приїжджають додому, то потребують часу на адаптацію.
"Дуже довго вони відходять: фізично тут, а думками – там. Скільки вони тут бувають? Два тижні. Тільки під кінець починають розуміти, що вони вдома, а вже треба їхати", – розповідає Ірина.
Коли чоловік був в АТО, Ірина займалася дітьми. Каже, через це було легше відволікатися. Також могла частіше телефонувати до чоловіка. А тепер на війні майже вся рідня.
"Зараз вже раз в день телефоную. Або моніторю інтернет: якщо був на зв'язку, отже – живий. Така маленька хитрість. Зараз не така війна, зараз інша – жорстка. Якщо якісь домашні проблеми, то я не показую Віталію свою слабкість. Не показую, що у мене щось не вдається вдома чи на роботі. Я говорю, що я це вирішила або вирішу сама".
"Я спокійний за свій тил"
Чоловік Ірини Віталій каже, за цю війну з 2014 року пережив багато емоцій, і йому приємно бути причетним до військових операцій, в яких українське військо перемагає. Зокрема, чоловік брав участь у звільненні острова Зміїний. Водночас щодня підтримують зв'язок із дружиною.
"Комунікація – постійна, й ніколи не було перерв. Раз на день ми обов'язково спілкуємося. Вона ніколи нічого мені не каже такого, що могло б мене засмутити. У цьому є підтримка. Я спокійний за свій тил", – каже військовий.
Ірина каже, за цей час навчилася сама косити траву на подвір'ї, а якщо потрібно щось поремонтувати, то просить допомоги сусідів. Водночас почала їздити на велосипеді та займатися фітнесом.
"Я – сильна людина. Почала грати на гітарі, бо треба час зайняти, щоб не думати. Мені б хотілося, щоб ми вже змогли поїхати відпочити разом. Але поки не виходить. Поки вони на війні й виконують ці завдання, то ні".
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
