Коли почалося АТО, Владиславу Продану з Клішківців Чернівецької області було 12 років. Вже тоді він вирішив, що хоче стати військовим. Після школи вступив у військовий ліцей, опісля – в Академію сухопутних військ. Хотів стати офіцером й служити в зоні бойових дій.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, Владислав ще навчався в академії, а згодом пройшов військові навчання у Польщі. Після останніх – хлопця направили воювати на Донеччині, де він командував ротою як офіцер. В один із днів Владислав з побратимом пішов рятувати пораненого й потрапив під мінометний обстріл. Він загинув у віці 21 року. Суспільне Чернівці розповідає історію бійця.
Хотів чимшвидше піти воювати
Пов'язати своє життя з військовою справою Владислав вирішив, навчаючись у школі, розповідає матір загиблого Тетяна Продан. Спочатку хлопець вступив у Кам'янець-Подільський ліцей з посиленою військовою підготовкою, згодом — вчився у львівській Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Тетяна каже, що разом з чоловіком не здогадувалася про наміри сина, бо Владислав сам вступив у ліцей – був у десятці найкращих. А під час навчання в академії не міг дочекатися випуску.
"Я думаю, він обрав військову справу, тому що його тато був військовим і це було йому до душі. Коли почалась повномасштабна війна, він хотів вже чимшвидше закінчити навчання і піти воювати. Він постійно казав: "Чого я буду вчити своїх підлеглих, як бойовий офіцер, якщо сам не воював", — розповідає Продан.
Теж виходив на бойові завдання
Після академії Владислав здійснив свою мрію – отримав звання офіцера. А після військових навчань у Польщі очолив роту плавальних машин інженерно-саперного батальйону 70-го полку підтримки ЗСУ.
Тетяна розповідає, оскільки Владислав був командиром, то міг не виходити на бойові завдання, а формувати й направляти для цього групи з інших військових. Втім постійно сам долучався до таких груп.
"Казав, що хоче знати, де його люди. Він був грамотним офіцером й знав свою справу на 12 з плюсом. Жодного разу не помилявся. Одне, бачите, випадковий приліт – і мій син з побратимом загинули", — розповідає батько Владислава Едуард Продан.
Владислав загинув у жовтні 2023 року в селі Ямпіль, що на Донеччині. Тоді разом з побратимом надавав домедичну допомогу пораненому військовому. Коли повертались із завдання, потрапили під мінометний обстріл. Владислав з побратимом загинули на місці, а пораненого бійця вдалось евакуювати.
"Не вірила, що він загинув"
Владислава Продана поховали у жовтні 2023 року у селі Клішківці. Тетяна каже, довго не могла повірити у смерть сина й продовжувала йому телефонувати.
"Весь інтернет гудів й всі публікували дописи зі свічками, що він загинув. А ми не отримували підтвердження про це. Моя менша донька забирала у мене телефон. Я дзвонила й казала: "Владик, що з тобою? Чому не береш слухавку?". А його вже просто не було. То було пекло".
Вдома у кімнаті Владислава все без змін: у шафі досі зберігаються його речі зі служби, а на комоді – дитячі фото та нагороди. Також є прапор, який побратими знайшли у речах Владислава. Вони підписали його й передали батькам.
"Зараз мені дуже складно прийняти його вибір. Не можу змиритись, що його вже немає. Я знала його та його впертість – як він сказав, то так і буде. Він у мене щосекунди в голові, й цю втрату нереально пережити. Щодня ходжу на його могилу і говорю з ним. Єдина, хто дає сили жити далі – наша донька", — розповідає Тетяна.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
