Як пояснити дитині, що один з батьків загинув на війні — поради психологині з Чернівців

Як пояснити дитині, що один з батьків загинув на війні — поради психологині з Чернівців

Психологи не радять замовчувати втрату та користуватися фразами "тато пішов на небо". Як правильно сказати дитині про втрату одного з батьків на війні та як навчити дитину підтримувати інших дітей, які втратили рідного, який був військовим — читайте пояснення психологині благодійного фонду "Голоси дітей" Олени Лісової у матеріалі Суспільне Чернівці.

Чому навіть попри вік дитини не варто замовчувати смерть рідної людини

Психологиня Олена Лісова каже, що стикалась із випадками, коли діти не знають, що котрийсь із батьків загинув на війні. Сказати про цю втрату — це відповідальність дорослого. Коли рідні не кажуть дитині про смерть когось із батьків, вони насправді не готові стикнутися з реакцією та емоціями дитини, коли вона дізнається про втрату.

Дорослим і самим важко приховувати і тримати в секреті від дитини втрату когось із близьких. До того ж це підриває довіру дитини до дорослих.

У дитини зникає відчуття безпеки. Дитина почувається обманутою, покинутою, ніби чужою в цій сімейній системі. Вся сім'я знає, а дитина не знає. Відчуває несправедливість, коли усі знають, а вона — ні. Дитина не може нормально прожити втрату. Не може жодним чином попрощатись з батьком, якого любила, чи з мамою, яку любила.

За словами психологині, дитині краще зустрітися з тими емоціями. Це важкі переживання, але такою є природна реакція на травму. А замовчування інформації про втрату порушую нормальність процесу горювання.

Як сказати дитині про загибель рідного на війні, який був військовим

Краще, щоб це розповів найближчий дорослий вдома, у спокійних обставинах. Реакція дитини залежить від реакції дорослого, тому перед розмовою і самому потрібно заспокоїтися. Перед цією розмовою потрібно заздалегідь чітко сформулювати, як розповісти новину дитині.

Наприклад, "Я маю тобі повідомити важливу новину. Вона гірка для нас всіх. Ти маєш знати правду. Ми з цим впораємось. Ти знаєш, що твій батько чи твоя мати, або вони вдвох, захищали нас. Мама чи тато загинув чи загинула. Мені шкода, що так сталось. Я горюю. Але я разом з тобою і я підтримую тебе в цій ситуації.

Психологи не підтримують такі формулювання як "тато пішов на небо" або "тато став янголом", оскільки це створює певну ілюзію. У дитини може виникнути думка, що близький таким чином може повернутися. Дитина можливо не зрозуміє, що рідний вже не повернеться, з часом їй потрібно пояснити, що це сталося остаточно.

Олена Лісова каже, що нерідко у родинах тема смерті табуююється — про це не говорять, а дорослі приховують емоції. Проте діти відчувають стан дорослих і розуміють, що щось не так. Якщо не пояснювати все, як є, дитина може шукати причину у собі та звинувачувати себе через поганий настрій дорослих.

"Це я такий поганий, я щось погано зробив, тому мама так переживає". Батьки можуть навіть не уявляти собі, що це так відбувається. Просто важливо проговорити, що відбувається з дорослим. "Мені зараз дуже сумно — я згадала про тата чи я згадав про маму. Тому я так реагую".

Таким чином діти також розуміють, що для них проявляти емоції, наприклад, плакати, нормально. Якщо дитина не проживе ці емоції, то з часом вони можуть трансформуватись у соматичні симптоми.

"Іноді дитина не переживає ззовні, нічого такого з нею не стається, але у неї є порушення сну або енурез, або якісь шкірні захворювання, або раптово з'явився головний біль", — каже психологиня.

Як навчити дитину реагувати, якщо у її оточенні є дитина, котра втратила рідного на війні

Дитина, котра втратила рідного на фронті, стає вразливою до реакцій інших людей. Дитині, котра пережила втрату, важливо відчувати солідарність та підтримку оточення, у якому вона перебуває, наприклад, від однокласників.

Можемо сказати своїм дітям: "Ти знаєш, що у іншої дитини загинула мати, чи загинув батько, на війні? Як ти думаєш, що вона може зараз відчувати? Давай з тобою про це поговоримо. Якої підтримки вона зараз би хотіла від тебе?".

Тобто спочатку треба дізнатись, як дитина бачить цю ситуацію, а за потреби можна підказати. Треба пояснити, що не варто нав'язувати підтримку дитині, котра втратила рідного.

Якщо дитина відчуває, що хоче бути другом чи подругою для іншої дитини, то вона може підійти і сказати: "Дивись, я хочу тобі сказати, що я знаю, що у тебе сталося. Мені дуже шкода і дуже гірко. Я вдячний твоєму татові чи твоїй мамі за те, що вони здійснили. Я завжди готовий з тобою погратись чи поговорити, якщо ти цього захочеш".

Тобто потрібно вчити дитину звертатись до інших з питанням про допомогу: "Чи потрібна тобі моя допомога?"

Читайте Суспільне Чернівці в Telegram: головні новини

Станьте частиною Суспільне Чернівці: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села. Пишіть нам на пошту редакції новин: [email protected].

На початок