Майже 120 років тому у Чернівцях відкрили театр, який згодом назвали на честь Ольги Кобилянської. Водночас прем'єра вистави українською мовою відбулася через понад 35 років. Театр перебував під німецькою, румунською та радянською владами, а саму будівлю капітально реставрували тільки раз.
До Міжнародного дня театру Суспільне Чернівці запитало в чернівецького гіда пана Ярка Адамчука про те, яким був перший міський театр, чи справді реставрація будівлі драмтеатру тривала довше за будівництво та як на фасаді опинився бюст Пушкіна.
Перший театр був дерев'яним
До 1876 року театральні вистави у Чернівцях показували просто неба у парку або в концертних залах готелів. Тоді у місті звели будівлю спеціально для театру. Вона була розташована у районі міської поліклініки №1 на вулиці Шкільній.
Втім, цей театр був дерев'яним, й у 1904 році його закрили з міркувань пожежної безпеки. Деякий час у будівлі був Робітничий дім, а в румунський період її знесли.
Про те, що Чернівці потребують професійного кам'яного театру з правильною акустикою, освітленням та оздобленням, містяни говорили ще до закриття дерев'яного. Нова будівля мала також відповідати вимогам часу та європейським тенденціям.
Тоді місто замовило проєкт у престижного архітектурного бюро "Фельнер & Гельмер". Попри те, що проєкт був готовий у травні 1902 року, місто змогло викупити його через два роки, коли взагалі залишилося без театру.
За цей час в місті Фюрт у Німеччині встигли збудувати театр за цим ж проєктом, який називають близнюком драмтеатру у Чернівцях.
"Лісова пісня" – прем'єра вистави українською мовою
Спершу у театрі виступали переважно приїжджі колективи з Європи. Місцева театральна трупа з'явилася, коли Буковина увійшла до складу УРСР, – третина трупи була місцевими жителями. Наприкінці 1940 року до міста переїхав Харківський театр революції з художнім керівником Іваном Юхименком.
Саме він у січні наступного року презентував прем'єру "Лісової пісні" за твором Лесі Українки й цим відкрив театральний сезон у Чернівцях. Роль Лукаша тоді зіграв наставник Івана Миколайчука Петро Міхневич.
Водночас невідомо, чи ставили у театрі вистави українською мовою до 1941 року. Влітку того ж року театр евакуювали на схід через війну.
Майже 70 років театр – імені Ольги Кобилянської
21 червня виповниться 70 років як театр перейменували на честь Ольги Кобилянської – це зробили у 1954 році. Зокрема, цьому передував успіх вистави "Земля" режисера Василя Василька за повістю авторки. Прем'єра відбулася у 1947 році, а саму виставу презентували у Києві, Харкові, Львові, Сімферополі, Москві та Кишиневі.
У театрі досі зберігаються костюми з перших показів "Землі". За мотивами творів Кобилянської також ставили "Вовчиху".
Пізніше перед будівлею театру встановили пам'ятник Ользі Кобилянській, втім згодом його замінили іншим постаментом, а старий перенесли до музею Кобилянської у селі Димка Глибоцької громади.
До того перед театром стояв пам'ятник Шиллеру, який в румунський період перенесли до Німецького народного дому, а в 50-ті роки було втрачено. Також майже рік перед театром простояв пам'ятник Леніну – його знесли у липні 1941 році під час німецької окупації.
Одна капітальна реставрація за майже 120 років
За час свого існування будівлю театру капітально реставрували лише один раз – з 1977 по 1980 роки. Реставрація тривала довше за саме будівництво. До цього залучили команди реставраторів зі Львова, Кам'янця-Подільського та Одеси.
Під час робіт хотіли повністю замінити стільці у партері, але тоді б зменшилася кількість місць. Щоб цього уникнути, їх вирішили реставрувати. У м'якій частині стільців були водорості, які покращували акустику в залі, – їх замінили штучним матеріалом.
Для оздоблення глядацької зали, фоє та сходинок на другий поверх використали понад 3 кілограми сусального золота – це золото, яке розкотили у тонкі пластини.
Загалом реставрація вартувала орієнтовно три мільйони карбованців.
Як на фасаді театру опинився бюст Пушкіна
Над вікнами театру є рельєфні зображення Вільяма Шекспіра та Ріхарда Вагнера, яких оточують музи. У бічних нішах – бюсти німецьких драматургів та композиторів, зокрема Людвіга ван Бетховена, Франца Гайдна, Йоганна фон Гете, Вольфганга Моцарта, Фрідріха Шиллера та Франца Шуберта.
Під час реставрації театру у 1980 році у бічних нішах фасаду встановили погруддя Тараса Шевченка та Олександра Пушкіна. Бюстів російських класиків хотіли встановити більше, втім цього не дозволив зробити тодішній директор театру. Зберегти фасад від суттєвих змін допомогло й те, що роком раніше театр отримав статус пам'ятки архітектури.
У 2022 році погруддя Пушкіна, яке важило до 90 кілограмів, демонтували – його зберігають на складі театру як артефакт поруч з бюстом Сталіна. Певний час було невідомо, чиє погруддя було на фасаді до Пушкіна. Чернівецький історик Михайло Чучко вважає, що це був бюст німецького драматурга Готгольда Лессінга.
Зокрема, в одній із газет історик знайшов інформацію, що викладач чернівецької гімназії Адальберт Мікуліч пропонував театральному комітету поставити в одне із вікон бюст Лессінга. Про це він розповів виданню buknews. Погруддя Лессінга також є на бічному фасаді театру у Фюрті.
В опитуванні про те, чий бюст встановлювати замість Пушкіна, найбільше голосів чернівчани віддали за театрального діяча Леся Курбаса. Втім встановлювати будь-яке нове погруддя не будуть до завершення війни.
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
Станьте частиною Суспільне Чернівці: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села. Пишіть нам на пошту редакції новин: [email protected].
