"Не вмію тихо любити Україну". Історія вчительки української мови, яка евакуювалась з Бердянська до Чернівців

"Не вмію тихо любити Україну". Історія вчительки української мови, яка евакуювалась з Бердянська до Чернівців

"Не вмію тихо любити Україну". Історія вчительки української мови, яка евакуювалась з Бердянська до Чернівців
. На фото Ольга Ніколаєва. Джерело: Марія Ігнатюк/Суспільне Чернівці

Ольга Ніколаєва майже три місяці жила в окупованому Бердянську Запорізької області. За цей час волонтерила у школі та розміщувала у себе вдома переселенців з Маріуполя. Через професію та спілкування українською її допитували російські військові. У травні жінка виїхала до Чернівців. Про це її попросила мама.

Зараз Ольга проживає у гуртожитку, навчає переселенців української мови та продовжує проводити дистанційні заняття учням з Бердянська. Свою історію розповіла Суспільному.

У Бердянську Ольга працювала вчителькою української мови та літератури у школі, яка у 2001 році перейшла на українську мову навчання. Каже, що викладати російською відмовилася б. На початку повномасштабного вторгнення у закладі почали приймати людей, які виїжджали з Донецької області – переважно з Маріуполя. Ольга каже, що за день у місто приїжджали до восьмисот людей.

"Навчальний рік завершився 24 лютого, відтоді уроки не проводили, а зорієнтувалися на волонтерстві. Допомагали з поселенням, ремонтували транспорт, забезпечували психологічною допомогою та харчуванням", – розповідає Ольга.

"Мама просила їхати, бо вб'ють"

13 травня до жінки додому прийшли два десятки російських військових зі зброєю. Запитували про спілкування українською мовою у родині Ольги.

"Я розповідала їм, що значить Україна, наші пісні. Вони сиділи та зачаровано слухали. Втім хотіли, щоб я говорила російською. Потім був трьохгодинний діалог, який їх не влаштував", – каже Ольга.

Жінку забрали на допит у комендатуру — це колишній відділ поліції, який окупували росіяни. Вони були без розпізнавальних знаків. В Ольги перевіряли телефон, перечитували повідомлення та телефонували її друзям.

"Телефон був нечищеним. Ніхто про це не думав. Я вчителька й до мене могло бути багато питань. Після цього я зрозуміла, наскільки небезпечно це для мене й мого життя"

Учні та їх батьки просили Ольгу виїхати з міста. Але вирішальним стало прохання мами.

"Сказала: "Їдь, бо тебе вб’ють". Зі сльозами на очах вона мені говорила, що "ти не вмієш любити тихо Україну". Я відповідала, що під ковдрою ніколи любити не зможу".

Ольга входила до місцевої групи за "чистоту" державної мови у східній частині України та за розвиток української мови в місті. Була у "Просвіті". За її словами, після 2014 року люди більше відкрилися до вивчення державної мови.

"Російські військові багато чого не знали, можливо тому так і поставилися. І тому я жива й змогла виїхати", – розповідає Ольга.

"Тепер це моя домівка"

16 травня жінка виїхала з Бердянська. У цьому їй допомогли друзі, які закінчили Чернівецький університет. З собою взяла книжку поезій Ліни Костенко, яку подарували її випускники. За словами Ольги, дорога була складною – двісті кілометрів їхали чотири доби під обстрілами.

"За нами ставили гради, ми були живим щитом. Після пострілів, які змушували сидіти в машині, моє перебування в комендатурі виявилося легкою прогулянкою", – розповідає жінка.

Зараз Ольга живе у шостому гуртожитку Чернівецького університету. Також відвідує Центр Кольпінга та викладає там українську мову переселенцям.

"Мені дуже подобається передавати свої знання. Як говорить Ліна Костенко: "Мова – це обличчя народу". Хай усі знають яке у нас чудове обличчя".

Також Ольга продовжує дистанційно навчати учнів зі школи у Бердянську. Дехто з них досі перебуває в окупації, багато дітей виїхали в Німеччину, Польщу, Нідерланди.

"Діти телефонують і кажуть, що хочуть продовжити вивчати мову. Так, Бердянськ – це місто російськомовне більше, але говорять і російською, і українською. Тому як можна не любити рідну мову?"

Читайте також

"Хочемо забрати й брата". Історія 19-річного хлопця, який поховав маму в окупації та вивіз сім'ю на Буковину

Як 7-річного Стаса разом з сім'єю евакуювали з Бахмута до Чернівців

На початок