Ніна Гламозда з Ріпок, що на Чернігівщині, у 65 років отримала посвідчення водія. Сталося це торік восени. Авто придбав її син Дмитро, проте не встиг його оформити на себе, — 21 травня 2023-го загинув під час виконання бойового завдання у Донецькій області. Жінка каже: спочатку думала продавати машину, та згодом вирішила піти до автошколи.
Ніна Гламозда розповідає: раніше вміла їздити лише велосипедом. Тепер — ситуація змінилась.
"Я пенсіонерка, роботи додаткової в мене немає. Вдома з господарства тільки город. Мене часто запитують про хобі – я люблю риболовлю. У нас річки далековато, на Замглай, на болота, я їздила велосипедом. Тепер ситуація змінилась".

Керувати автівкою, на якій зараз їздить Ніна Гламозда, мріяв її син Дмитро, — ділиться жінка. Він був військовослужбовцем 1-ї окремої танкової Сіверської бригади. На початку повномасштабного вторгнення брав участь в обороні Чернігова.
"Потім їх перевели до кордону, і там вони пробули, можна сказати, понад рік. І коли їхній наказ прийшов на ротацію, на заміну в Донецьку область, виїхали вони 14 травня. 21 травня 2023 року він загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині", — говорить Ніна Гламозда.

За словами жінки, машину син купив у лютому 2023-го.
"Дуже багато чого він встиг сам: запчастини поміняти, ще ремонт був. І він навіть не встиг на себе її оформити. Думала: чи продавати, чи що з нею робити. Думала, думала, і вирішила — піти вчитися".
Ніна спочатку навчалася у Ріпках, згодом стала їздити на практику до Чернігова.
"Екзамен потрібно було складати в Чернігові. А в Ріпках не той рівень. Немає ні світлофорів, ні інших деталей складніших. Теорію я склала з першого разу, навіть трішки раніше встановленої норми. А от з практикою довелося важкувато і довгувато".
Інструктор з водіння Віталій Хілько розповідає:
"Я був інструктором у Ніни. Навчання у нас проходило по-різному. В більшості проходило дуже добре, не зважаючи на її вік. Занять у нас з нею було не мало: занять 30 зі мною від'їздила. Вона була уважною, дивилася, не просто їхала, аби вперед їхати, вона роздивлялася дорожню обстановку, знаки. Все-все «відскакувало від зубів»".

Віталій Хілько говорить: найстаршим серед його учнів був 70-річний чоловік. Зізнається:
"Відрізняється праця з учнями молодшого покоління і старшого. Молодь, вони більше, скажімо, безстрашні, вони не бояться, рвуться бігом, бігом, бігом. У старшого покоління вже більш спрацьовує інстинкт самозбереження, трошки люди побоюються".
Ніна Гламозда ділиться: на авто планує їздити до магазинів, в гості до друзів або на риболовлю.
"В мене страху ніколи не було, щоб хвилюватися. На інші машини спокійно реагую. Треба знак купити, щоб видно було, що я ще учень".
***
Допоможіть нам стати кращими, розповівши про свій досвід користування сайтом Суспільного. Пройдіть це коротке опитування, воно займе до п'яти хвилин вашого часу. Дякуємо!
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.