Ледь не втратив зір під час ближнього бою з противником та після лікування понад усе прагне повернутися до служби. 28-річний Андрій з позивним "Дрюлік" розповів Суспільному, що не уявляє свого життя без побратимів зі 164-го батальйону територіальної оборони з Прилук. До його лав приєднався з перших днів повномасштабного вторгнення та під час другої ротації, до Авдіївки на Донеччині, зазнав травми обох очей. З поля бою його евакуював побратим, з яким вони були на позиції. Нині чоловік перебуває на реабілітації та готується до операції.
Андрій потрапив до ЗСУ у 19 років. Брав участь в АТО в складі Першої окремої танкової бригади. У лютому 2022 року приєднався до прилуцької територіальної оборони.
"Коли почалася війна, найближчий військкомат, який був доступний, до якого можна було доїхати, це прилуцький".
За дві ротації на Схід "Дрюлік" мав кілька контузій. Першого серйозного поранення зазнав торік в районі Серебрянського лісу на Луганщині. 12 квітня 2024 року, Андрій тримав позицію "Вишня" на Авдіївському напрямку.
"Росіянин звалився нізвідки прямо в окоп і в нас з ним відбулася перестрілка. Він відійшов і чую клацання гранати. Від гранати уламок попав в РПГ (ручний протитанковий гранатомет, – ред.). РПГ було заряджене і прямо переді мною воно зірвалося. І в мене все обгоріле було".
Після вибуху чоловік тимчасово втратив зір. Вижив завдяки побратиму Олександру з позивним "Студент".
"«Студент» стояв за мною і його тільки контузило. На позиції нас було дві людини. Він залишився зрячим. Він не розгубився, не загубився. Красунчик. Аби не він. Я відходжу, він виходить і починається у нього з ним перестрілка. Він гранатами там його трохи закидав. Трьохсотий він точно був".
З поля бою Андрія спочатку евакуювали до Покровська, а потім до Дніпра.
"Дуже проблемне поранення і дуже багато уламкових. Намагаюся ходити в окулярах, тому що вночі погано сплю. Правим оком я не бачу зовсім. Воно в мене ще зашите. Там дуже багато швів. Не факт, що я на нього буду бачити. Пощастило, що так сталося, що живий залишився".
Нині захисник перебуває на реабілітації та готується до операції. Аби зберегти зір, йому мають замінити кришталик у правому оці.
"Дай Боже вилікуватись і повернутись назад. Я не знаю, якщо звільнять — хто знає, що робити. Суть в тому, що звільнення це буде найгірше, що можна придумати".
Понад усе чоловік бажає повернутися до служби. Побратимів з батальйону називає своєю родиною.
"Це хлопці, в яких ти впевнений, що тебе не кинуть. Ті, які виручають в найгіршій ситуації. І на бойових, і в цивільному житті. Важко без них".
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
