Бачать військову форму й одразу змінюють траєкторію руху: працівник ТЦК розповів про роздачу повісток у Чернігові

Бачать військову форму й одразу змінюють траєкторію руху: працівник ТЦК розповів про роздачу повісток у Чернігові

Починають йти в інший бік, емоційно реагують, нецензурно лаяться. Так реакцію чоловіків на працівників терцентру комплектації та соціальної підтримки описує військовий Олександр Апекунов. Він — учасник оборони Чернігова та боїв за Бахмут. Нині чергує на позиціях на Чернігівщині та ходить у рейди з роздачі повісток у самому Чернігові.

Команда Суспільне Чернігів поставила 10 запитань про видачу повісток у місті. Далі зі слів Олександра Апекунова.

Як Ви потрапили до ТЦК?

Все трапилося 24 лютого 2022 року. Коли рано вранці почули вибухи, зрозуміли, що треба щось робити. Одразу звернулися до військкомату, але оскільки зброї там вже не вистачало, ми почали шукати, де озброїтися можна. Співробітники МВС, з ким ми служили до пенсії, зателефонували та сказали, що їхня будівля розбомблена і зброю немає куди діти, і, щоб воно не зникло вони нам видали. Усі мої друзі, всі мої співробітники були направлені на те, щоб захищати наше місто і нікуди не їхали. Через деякий час було створено підрозділ "Ветеран", оскільки я ветеран МВС і ми почали захищати, обороняти наше місто.

Після оборони Чернігова вже ми були мобілізовані та в кінці 2022 року ми поїхали на Схід, в район Бахмута. Брали участь в бойових діях, потрапили трохи в оточення. Коли виходили з оточення, просто… Як на один танк могло залізти 30 людей, вміститися? До того ж маючи при собі зброю, боєкомплект, усе. Вийшли з оточення без втрат.

У мене неповнолітня дитина, я виховую її сам. Я вирішив, що дитину треба ставити на ноги і хотів звільнятися. Але запропонували попрацювати в ТЦК. Я погодився.

Чи багато працівників чернігівського ТЦК брали участь в бойових діях?

З 24 лютого, всі співробітники ТЦК брали участь в обороні Чернігова, хто на автомобільному мосту, хто на залізничному мосту, хто за пішохідним мостом і також люди загинули, саме з ТЦК. Наразі ми також знаходимося на позиціях і зброя у нас завжди із собою і ми в першу чергу будемо стояти в обороні.

Наразі ми виконуємо обов'язки з охорони позицій. А також в нічний час або в денний, при надходженні сигналу про повітряну тривогу, продивляємося простори нашого неосяжного неба. Якщо є низько літаючі цілі, то, якщо є можливість, ми намагаємося їх знищити.

Чи часто тікають під час роздачі повісток?

Приблизно місяць тому доводилося видавати повістки. Всяке бувало. Багато, хто побачить військову форму, одразу змінюють траєкторію руху, намагаються зайти за ріг і, поки ми підходили до рогу, нікого вже не було видно. Полюбляють видатися розумними. Як такого, в нас конфліктів особливо не було, тому що ми культурно, ввічливо завжди підходили, представлялися, пред'являли документи. Пояснювали людям, для чого це робиться, чому ми ходимо, роздаємо повістки. Просто більшість боїться, якщо потрапляють до військкомату, то їх одразу ж відправлять на передову.

Чи правда те, що в Чернігові роздають повістки працівники ТЦК з інших міст?

Ні, такого не було. Ні одеситів, ні львів'ян – нікого сюди не привозили.

Найсмішніший випадок під час роздачі повісток

Зупинили громадянина, він одразу почав емоційно себе поводити, лаятися. Протягом п'яти хвилин ми з ним просто культурно, ввічливо спілкувались, пояснили, після чого він сказав: "Дуже дякую, вперше мені так все нормально пояснюють. Але все одно стомлююсь показувати документи". Тому нас, нібито, що занадто багато нас бере участь в роздачі повісток кожен день. Але в нас людей не так вже й багато. Є група "Маслини оливки", де описуються всі наші пересування. Де ми ходимо, де ми роздаємо. Читаючи цю групу, думають, що нас близько 100 людей ходить по місту і всім роздають повістки.

Як Ви ставитесь, що чоловіки призовного віку масово пішли здобувати вищу освіту?

Ученому світ, а невченому – тьма. Хто боїться йти, вони завжди будуть шукати, як цього позбутися. Якщо він не хоче, боїться, він шукатиме всі можливі шляхи і вчити закони, і шукати лазівки в них.

Що б Ви сказали ухилянтам?

Річ у тому, що від себе не втечеш. Якщо боїться потрапити в армію, ну, в армії ж не тільки обов'язково одразу передова, окопи. Дуже багато професій потрібні: водії, ремонтувати техніку. Також люди потрібні. Я також обмежено придатний. На одне вухо я не чую, зір трохи зіпсував. Під час ведення бойових дій завдяки тепловізору ми постійно контролювали, щоб не допустити, щоб близько до нас підібралися.

Чи підтримуєте Ви силове затримання призовників?

Відео, як завжди, показують, початок ніхто не може побачити цього відео. І дуже багато таких моментів, що показують, що чоловіки з автоматами пакують в автобуси. У нас в Чернігові хоч одного представника ТЦК бачили зі зброєю на вулиці при врученні повістки? Якщо хоч хтось знайде відео про Чернігів, де співробітники ТЦК когось пакують, ламають і вантажать в бусики, мені навіть цікаво буде це побачити.

Річ у тім, що кожне відео – це треба розбиратися з самого початку. Якщо знімають здалеку, от співробітники ТЦК вантажать когось в автобус. Це також може працювати і контррозвідка, і СБУ когось затримувати. Дуже багато зараз людей, які чекають приходу росіян до нас. Ми також такого зупиняли громадянина, який дочекатися не може, коли відкриють кордони, щоб поїхати з цієї України. Поспілкувалися з ним і все. Відпустили. Якщо він налаштований проти своєї країни, з ним немає сенсу спілкуватися взагалі.

Як жінки реагують на видачу повісток їхнім чоловікам?

Особливо таких проблем не було. Деякі жінки навіть казали: "А чому нам не вручаєте повістки? Ми також хочемо в армію". Пояснювали, що жінки в принципі можуть йти на контрактну службу без проблем. Приходять, оформлюються. Багато хто навіть у місті зупинялися, питали, консультувалися. Знайома розповіла, що 18-річного забрали в ТЦК і вже в армію відправили. Згідно з законом 18-річного ну ніяк не можна забрати просто так.

Найбільша кількість повісток, яку ви роздали за день?

Коли як виходило. Сім повісток могли роздати або взагалі жодної не роздати. Ми дивилися по стану більше. Чоловік, якщо нормально виглядає, поспілкувалися, поговорили, виписали повістку. Йшов містом, підходить хлопець, обличчя знайоме. Каже: "Дякую, я завтра вже їду, мене вже в команду відправили, до навчального центру їду. Хотів туди потрапити, от ви мені виписали повістку, я прийшов і як раз в цей підрозділ потрапив". Кажу: "Молодець. Головне – в навчальному центрі займайся нормально, тренуйся. Страшного нічого немає". Як то кажуть, живемо один раз і помираємо один раз.

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.

На початок