7 жовтня Ізраїль атакували бойовики радикального палестинського угруповання ХАМАС з Сектору Гази. Вони вдарили по центральних та південних районах країни, випустивши понад тисячу ракет. Відтоді Ізраїль проводить операцію проти ХАМАСу, а 13 листопада міністр оборони Ізраїлю Йоав Галлант заявив, що бойовики цього угруповання втратили контроль над містом Газа та тікають на південь.
37-річна Олеся Гусаченко 24 лютого 2022 року прокинулася від звуків вибухів у Чернігові. Коли уламок від снаряда пробив дах її будинку, вона вирішила виїжджати.
Вона взяла курс до Ізраїлю, до мами, де вже цьогоріч застала вторгнення бойовиків ХАМАС. Про дві війни у двох різних країнах за менш ніж два роки Олеся розповіла Ксенії Рекун.
24.02.2022. Україна.
Близько 5:30 24 лютого 2022 року, каже Олеся, вона прокинулася під звуки вибухів у Чернігові.
"Подзвонила сестрі. Вона на той момент ще нічого не чула. Та знову був вибух. Ми дуже швидко зібрались. У мене вже був тривожний рюкзак напоготові, я його зібрала за день до війни. Ми вирішили виїхали в село, недалеко від Чернігова, Бакланова Муравійка (26 кілометрів від обласного центру, – ред.). Там у нас родичі жили".
Зі слів дівчини, думали, що їдуть на два-три дні, не більше.
"Але через декілька днів зв'язок майже зник. У нас майже не було Інтернету. Ми не могли зв'язатися ні з ким, не знали, що там в Чернігові. Тільки чули, що там десь хтось сказав про прильоти. Ми чули, як літали літаки. Навколо нашого села вже були бої. З кожним днем ставало все гірше і гірше. Коли почали їздити танки, ми подумали, що треба кудись виїжджати, бо було дуже страшно".
9 березня прилетіло до сусідів, розповіла Олеся, 10 березня – уламок влучив у їхній будинок.
"Це було ввечері. Уламок просто в дах прилетів, і пів даху пробило. Ми налякались. Майже всю ніч ми сиділи у підвалі. Вже зранку, тільки почало сонце сходити, ми всі зібрались та поїхали. Ми знали, що там дороги можуть обстрілювати, але вибору не було. Там залишатись було небезпечно".
Далі, зі слів Олесі, поїхали до родичів у Ковчин, потім до Львова. Там дівчина вже вирішила їхати до Ізраїлю, до мами.
Знову війна. Ізраїль
Близько 6:30 ранку 7 жовтня 2023 року Ізраїль атакували з Сектору Гази.
"Те, що вони (бойовики ХАМАС, – ред.) зробили, це був жах. Ми спочатку не розуміли, що це війна. Тут війна планується зазвичай, наприклад, ти читаєш новини й розумієш. Також нас влада попереджає за декілька днів, що буде гучно. Відкривають бомбосховища. А що 7 жовтня? Ти просто чуєш вибухи та й все. Для нас це був точно такий сюрприз, як і 24 лютого для України".
За словами Олесі, в Ізраїлі вона жила в місті Ашкелон. Це за 20 кілометрів від Гази.
"Поруч місто Сдерот. Бойовики туди зайшли і там були погроми. Вони знищили те місто повністю. Також вони ховалися по ближнім кібуцам, це такі маленькі поселення. У кожного кібуци є щось своє завжди, наприклад, якесь сільське господарство або молокозавод. У цих кібуцах дуже гарно, там тихо, спокійно. Там дуже класно. Я була там неодноразово".
Унаслідок нападу бойовиків руху ХАМАС загинули щонайменше 250 людей, які брали участь в фестивалі електронної музики Nature Party, що проходив у Ізраїлі неподалік кордону.
"Біля Сектору Гази я була багато разів, тому що Ашкелон близько. Майже кожні вихідні туди їздили. Коли я побачила відео з тієї вечірки – це був жах".
Про укриття в Ізраїлі
Як розповіла Олеся, в Ізраїлі у всіх нових житлових будівлях є мамад.
"Це таке окреме приміщення-сховище у квартирі: без вікон, зі сталевими дверима, які дуже щільно зачиняються. Я живу в старому районі, у нас такого немає".
Олеся пояснила, що в Ізраїлі є різні типи бомбосховищ.
"Поруч з моїм будинком є бомбосховище. Воно розташоване не так, як в Україні під будинком, а окремо, на вулиці, його ще називають мамак. Там можна спокійно жити. Є й бомбосховища у будинку, коли ти спускаєшся на перший поверх і далі внизу воно розташоване".
У порівнянні з Україною, каже дівчина, в Ізраїлі спокійніше, адже тут є "Залізний купол", (ізраїльська система ППО, яку вважають однією із найкращих у світі, — ред.), саме завдяки йому жителі почувають себе більш захищеними.
"Коли почали стріляти, я пам’ятаю ці залпи: раз, другий раз, перерва до 10 хвилин і знову стріляють. Ти навіть не можеш зібратися, щоб кудись побігти. Просто ховаєшся там десь у під'їзді й молишся, щоб тільки не прилетіло до тебе".
Та ракета прилетіла поруч з будинком, каже дівчина.
"У нас просто повибивало вікна, і на кухні все посипалось повністю. Це був перший день війни й тому ми швиденько зібралися і поїхали до друзів, у них вдома є мамад".
Через декілька днів Олеся з мамою та сестрою переїхали в інше ізраїльське місто — Ейлат.
"Може ми б і не поїхали, але моя сестра з дитиною приїхали у відпустку з України. За два тижні до початку війни в Ізраїлі вони вирішили відпочити, перезавантажитись від війни в Україні. Так вийшло, що навпаки – ще гірше".
За словами Олесі, в Ейлаті спокійніше. За три тижні було лише дві повітряні тривоги.
"І одна фальш-ціль, як виявилось пізніше. Якщо з Гази летять ракети, то вони, в принципі, не долітають сюди".
"Мені нікуди їхати"
На запитання, чи збирається Олеся кудись знову переїжджати або ж залишиться в Ізраїлі, вона відповіла так:
"Я поки буду тут. Моя сестра просто повернеться в Україну, у неї є зворотний квиток. Я коли сюди приїхала, думала на два-три місяці. У мене була просто ідея фікс. Я хотіла додому, я навіть не хотіла нічого чути. Мене мама відмовила".
В Чернігові, каже Олеся, у її квартирі на вулиці 1-ї танкової бригади було влучання в дах будинку.
"В принципі, мені нікуди їхати. Частина квартири просто затоплена була. Тут (в Ізраїлі, – ред.) в мене є мама, з'явилась вже робота. Я якось починаю нове життя. Я не знаю, що воно буде далі, але поки так. Якщо війна в Україні закінчується, то навіть тут немає розмови, я відразу додому. Мені тут подобається, але дім – це дім".
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
