Після полону збирався повернутися назад на фронт. 29 травня у Носівці на Чернігівщині зустрічали військовослужбовця 95 окремої десантно-штурмової бригади Василя Дідиченка. Чоловік понад рік провів у російському полоні, його обміняли 10 квітня 2023 року. За станом здоров’я Василь більше не може служити в лавах Збройних Сил. Спогадами про катування в полоні та планами на майбутнє він поділився зі знімальною групою Суспільного.
В центрі Носівки місцеві жителі зустрічають свого земляка Василя Дідиченка. Понад рік чоловік провів у російському полоні.
Не маючи жодного військового досвіду, Василь пішов служити добровольцем у березні 2022 року. Вже на початку квітня потрапив на фронт в складі 95 окремої штурмової бригади. 6 квітня, згадує чоловік, його взяли в полон поблизу Слов’янська.
"Нас було п'ять людей на цій позиції, їх було людей 40 десь. Ми там зробити нічого не могли. Здалися в полон там".
У російському полоні Василь провів рік. Його тримали у тюрмах у Старому Осколі та Тулі. Останнього місця свого утримання чоловік не знає. Говорить, що було холодно, а дорога назад в Україну звідти зайняла сім годин шляху наземним транспортом та ще сім — літаком. Умови ж усюди були однаковими.
"У Тулі ми по п'ять годин спали тільки, бо вони нас і вночі підіймали. Виводили, били – коли хотіли. Електрошокерами, 220 чіпляли.. Ну, як хотіли. Що хотіли, те й робили. Там жінки-лікарі були, то навіть вони били тебе. Жінки навіть ще дужче, бувало, знущалися. От просиш в них ліки, то краще не просити".
За рік полону втратив понад 20 кілограмів ваги, говорить чоловік. Подзвонити рідним йому не дали жодного разу, його листи в Україну так і не дійшли. Рідні знали, що він живий, завдяки відеороликам, які знімали росіяни та викладали в мережу.
"Відеозйомка в них там була, якийсь ролик... Я можу сказати, що воно в них там таке було. Виступав він, що, мовляв, Україна не хоче його мінять. Що він не потрібен, — типу такого плану було. Це неправда. Відео його постійно викидали, кожен місяць, коли він у Тулі сидів. А тоді останні місяці його вже не викидали", — говорить брат Василя Станіслав.
З його слів, чоловік мав би повернутися додому ще перед Новим роком, однак тоді росіяни його не відпустили.
"Тримали його до останнього… Потрапив «в бонус» він, розумієте? Така бригада – 95 бригада. Там всі АТОвці, а він потрапив туди. Він ніхто там був – він цивільна людина, не військова".
10 квітня 2023 року Василь повернувся в Україну в рамках чергового великого обміну. Тоді додому з російського полону приїхали 80 чоловіків та 20 жінок.
Півтора місяця Василь провів в українському шпиталі на реабілітації. Він планував знов повернутися на фронт, однак за станом здоров’я його визнали непридатним до служби.
"Хочу зараз лікуватися. А потім повернутися на свою роботу. І виростити доньку хочу", — говорить Василь.
Разом із Василем з полону звільнили його земляка Ярослава Сороку. За словами Носівського міського голови Володимира Ігнатченка, він досі перебуває на реабілітації в шпиталі.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
