Славутич — місто-супутник Чорнобильської АЕС та наймолодше місто України. За часів СРСР його гуртом будували представники восьми союзних республік. 35 років потому будівничі трьох кварталів цього міста — росіяни, прийдуть сюди з війною.
Спочатку Славутич опинився в ізоляції, геть без постачання продуктів, хліба, а згодом і без електрики. Очевидці тих подій розповідають у документальному фільмі "Славутич — це Україна" про перший славутицький хліб з борошна з піском, багаття біля будинків, на яких готували їжу, та шестиденний блекаут, коли російські військові пошкодили лінію електропостачання на Чорнобильську АЕС.
Як Славутич опинився в ізоляції
У перші дні російського вторгнення в Україну окупаційні війська впритул підходять до Києва та намагаються взяти в облогу Чернігів. Обстріли було чутно й в Славутичі.
"Бої за Чернігів ми дуже гучно тут в Славутичі чули. Тому що, коли були тут обстріли артилерією — все було чутно в Славутичі", — говорить міський голова Юрій Фомічев.
"Всі літаки, які летіли вас бомбити, вони пролітали через нас. Ми бачили те сяйво у стороні Чернігова", — каже громадська журналістка та жителька Славутича Надія Грузіна.
Славутич опиняється в глибокому тилу росіян на відстані понад 40 кілометрів від лінії фронту. Місто, оточене лісами та кордоном з Білоруссю по Дніпру, має єдину автодорогу для сполучення з "великою землею" — до Чернігова.
Селище Михайло-Коцюбинське — ключовий населений пункт на шляху до Чернігова, російські війська захоплюють 28 лютого. Відтоді Славутич опиняється в ізоляції.
"Якщо подивитись на карту, то Славутич — це такий маленький острівок свободи й української незалежності. Тобто, навколо все вже рашисти, а ми якось так в стороні", — говорить директор телеканалу "Медіа-дім Славутич" Олександр Демидов.
Продукти розкупили за кілька днів
З Черніговом зв’язку не було, як і з Києвом, тому що був підірваний міст і можна було вийти хіба тропами до Вишгорода.
За тиждень від початку вторгнення в магазинах розкуповують усі продукти.
Міський голова Славутича каже, що магазини стали пусті за кілька днів й навіть зубну щітку неможливо було придбати.
"Останнє, що я пам’ятаю — я зайшла в «Союз» і, крім морозива, там нічого не було", — говорить жителька Славутича Тетяна Бойко.
Надія Грузіна розповідає, що гроші в людей були, адже у перші кілька годин після повномасштабного вторгнення були спустошені всі банкомати.
"У нас потім почали створюватися групи: «Міняю пачку цигарок на памперси». І це так почали всі обмінювати все, що у них було".
Що з їжі було в Славутичі та як її доставляли у місто
Частину продуктів до Славутича привозять із навколишніх сіл.
"Я пам’ятаю, що була картопля, були гриби, було молоко. Оці продукти, які я запам’ятала на все життя. Шампіньйони вже не їм", — розповідає Тетяна Бойко.
Шляхи постачання волонтерами гуманітарної допомоги до міста зводилися до лісових доріг в обхід окупованої росіянами території. Основний склад продукції був у Острі.
"Це і дорога вночі, дорога лісовими шляхами. Техніка могла пройти досить невеликої вантажопідйомності. Спочатку 5-тонники могли проїжджати, потім 2-тонники. Уявіть собі забезпечити постачання міста такими автомобілями", — розповідає перший заступник міського голови Віктор Шевченко.
"Як казав мій чоловік: «Я зрозумів таку фразу, що значить не їсти досита». Тобто, якісь мінімальні запаси, харчові продукти у людей були. Починали видавати ці продуктові набори", — каже Бойко.
Заявки від людей для видачі продуктових наборів приймає міський кол-центр. Завдяки цьому вдається підрахувати приблизну кількість жителів Славутича на початку березня 2022 року.
"Близько 15 тисяч. Ми думаємо, що було трошки менше, бо хтось телефонував, казав, що у нього сім’я три людини, але це нормально, люди виживали", — розповідає міський голова.
"Хліб скінчився досить швидко"
"Сало було, але, на жаль, не було з чим його їсти. Не було ні хліба, ні печива. І якщо продукти довготривалого зберігання ще лишалися, то хліб скінчився досить швидко", — каже Віктор Шевченко.
Річ у тім, що Славутич не мав власного хлібзаводу, який працює, та запасів борошна. Зерно брали у фермерів в навколишніх селах, мололи його.
"Це був хліб Славутицький, виготовлений з того зерна, яке ми могли знайти в навколишніх населених пунктах. Перший хліб був трошки з пісочком. Зерно, яке вдалося знайти, було недостатньо очищеним, пісочок був, це відчули всі".
"Мабуть, десятий сорт муки це був. Але той хліб був найсмачніший хліб у нашому житті, 100 відсотків", — говорить Юрій Фомічев.
Олена Желдак — керівниця одного із магазинів, який випікав у той час хліб для Славутича. За її словами, перші хлібини робили на заквасці з пива.
"Не було постачання звичайного борошна і перше, яке було — це було темно-темно сіре, перемелене на жорні й не просіяне. Грубе, для тварин. Перший хліб він був схожий, навіть не знаю на що. На цеглу. Не було дріжджів, або їх було дуже мало. У нас було пиво й дівчата-кухарі вирішили робити закваску на пиві".
Проте, навіть такого хліба не було вдосталь. Його видавали містянам за талонами. Родина до трьох людей мала право придбати одну таку хлібину раз на чотири дні.
"Коли чотири дні не було хліба, вже не так приглядаєшся, воно смачне чи ні. Воно є. На три людини — одна хлібина. Я схуд, одразу скажу, на 20 чи 30 кілограмів тоді. Без хліба", — зазначає Олександр Демидов.
"Взагалі, славутчани, які знають ціну хліба, не будуть говорити, що хліб несмачний. Він був просто хліб. І це вже була маленька перемога Славутича", — каже Тетяна Бойко.
Блекаут у Славутичі
З 9 по 14 березня Славутич пережив 6-денний блекаут. 9 березня російські військові пошкодили лінію електропостачання на Чорнобильську АЕС, яка живила місто. Газу ж в місті не було й до вторгнення.
"Коли будувалось місто, воно побудоване по-сучасному. У нас газу немає. І взагалі не передбачено, щоб у нас був газ в оселях. Тому всі вийшли на вулицю", — розповідає Надія Грузіна.
Їжу містяни готували поблизу своїх домівок на багаттях.
"Все місто було у багаттях. Я одразу згадав бардівські фестивалі, які у нас були далеко до 2000 року", — згадує Олександр Демидов.
Читайте також
Чому по прикордонню Чернігівщини почастішали авіаудари — пояснює речник Повітряних сил Юрій Ігнат
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
