Як повномасштабне вторгнення вплинуло на кількість студентів? Скільки чоловіків призовного віку вступило до університету у 2022 році? Чи є плани на об’єднання із "Чернігівською політехнікою"? Про це і не тільки в інтерв’ю Суспільному розповів ректор Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка Олег Шеремет.
Повномасштабна війна з Росією: як вона вплинула на кількість студентів?
Якщо подивитися статистику, то у 2006 році до нас вступило 6253 студенти, у 2010 – 6188 студентів; у 2015 – 3762 студенти; 2020 – 3134 студенти; у 2022 році – 3508 студентів.
Я думав, що буде певний провал з цього приводу (набору студентів, — ред.), оскільки дуже багато діток, студентів, школярів на той час виїхало за кордон. І була дуже велика ймовірність того, що вони там будуть навчатися. За кордоном їм пропонують різні варіанти безкоштовної грантової програми. І я думаю, що нинішній потік абітурієнтів до нашого університету – це перш за все програма підтримки молоді Чернігівщини.
Сенс її полягає в тому, що якщо випускник закінчив одну із чернігівських шкіл області й вступає в чернігівський виш, за певними спеціальностями, йому буде компенсована плата за навчання на контракті. І тому контрактників явно збільшилося, оскільки це фактично – безкоштовна освіта.
Вони не отримують, зрозуміло, стипендії, але плата за навчання їм буде компенсована з обласного бюджету. Ця програма нашому університету підходить, тому що ми маємо найбільший перелік спеціальностей.
Близько 150 студентів саме цю програму використали, але це ж потім було пов'язано з тим, що була спрощена процедура вступу. Можна без ЗНО було вступити. Достатньо було здати мультимедійний тест. На контракт, на певні спеціальності, можна було за мотиваційним листом вступати.
Повиїжджали люди, і ми розуміли, що це буде трагічна ситуація з набором. А вийшло – навпаки.
Чи помічаєте ви тенденцію вступу до університету великої кількості чоловіків призовного віку? (навчання на очній формі є підставою для відстрочки від мобілізації, — ред.)?
Якийсь елемент в цьому присутній є, але він не вирішальний. Так сказати, що половина така пішла одразу до нас – то ні.
Чоловіча аудиторія вступає переважно на магістерські програми. Може й половина десь навчається, а по бакалаврах – там дівчат більше.
На магістерських програмах, там дуже багато чоловіків різної вікової категорії, і не обов'язково призовного віку.
Серед студентів є і військові. Зараз, відповідно до стандартів надання освітньої послуги, дозволяється онлайн-режим навчання. І тому, для військових, які перебувають в гарячих точках, безпосередньо на "нулі", вони часто можуть не виходити на зв'язок. Ми це на вченій раді університету обговорили й ухвалили рішення – максимально створити умови для того, щоб всі військові, які перебувають в зоні бойових дій, могли працювати за індивідуальними планами.
Але це ж онлайн-режим. Тому, якщо десь в безпечному місці перебуває такий студент, то він може під’єднатися через Інтернет і навчатися.
24 лютого 2022 року, початок повномасштабного вторгнення. Як ви пережили місяць блокади Чернігова і як відновлювали навчання?
Ми зібралися на роботі. Всі були на місці. Ми домовилися, що на сьогодні (24 лютого, — ред.) відпускаємо всіх студентів, за бажанням.
В гуртожитку залишилось понад 300 осіб. Тому що неможливо було виїхати студентам в напрямку Новгорода-Сіверського, Семенівки. Куди можливо було – виїхали. В гуртожиток весь час привозили гуманітарну допомогу.
В перші дні ми ухвалили рішення, що поки зупиняємо освітній процес.
Ми були постійно на зв'язку, поділились на групи. Була поставлена задача, що завідувачі кафедр мають постійно бути на зв'язку. Ми раз на тиждень в онлайн-режимі звітувалися, спілкувалися і домовилися, якщо не буде зв'язку, світла, де ми збираємося.
В центральному корпусі працювати не було можливості, то ми працювали на історичному факультеті. Там розмістили ректорат, деканати, представників деканатів.
Один із перших там наказів якраз там був – про відновлення освітнього процесу, як тільки ЗСУ звільнили Чернігівщину.
Було таке піднесення всіх, особливо тих, хто тут залишався і це все пережив. Всі такі задоволені: не бриті, не миті.
Наскільки ми могли, ми трималися всі разом, колективно, не дивлячись чи професор, чи студент. Такі моменти об'єднують всіх.
Потім ми розписали навчання, до травня місяця зуміли це все наздогнати. Включили суботу, але навчальний план ми виконали повністю. Навчання звісно ж відбувалося в онлайні.
Фізико-математичний факультет, який не набирає студентів вже багато років. Як розв'язати цю проблему?
Не йдуть на математику, на фізику не йдуть. Там навіть бюджетні місця ми не можемо заповнити. Ми й програму реалізували там – обласну програму підтримки, включили саме фізику і математику.
Вчителів немає математики й фізики в місті. Це серйозна проблема, просто ніхто цьому не приділяє увагу. Це по всій Україні так.
Я спілкуюся з ректорами інших закладів вищої освіти, що точні науки: математика, фізика, до них втратили інтереси.
Як класичний університет, НУЧК хотів відкрити медичний факультет. Чи працюєте над цим напрямком?
У нас зараз дві медичні спеціальності: фармація і громадське здоров'я. Це не лікувальна, але це медична спеціальність. І ми вже їх відкрили. На жаль, війна нам трошки зупинила цей процес і ті домовленості кадрового плану. До нас мали були приїхати з Харкова фахівці: доктор наук, кандидат медичних наук. Ті люди, з якими домовлялися, вони зараз роз'їхалися, їх немає фізично на місці.
Профанацію ми не хочемо робити, я хочу зробити так, як воно має бути. У нас вже є домовленості: з обласною лікарнею, другою міською лікарнею. Ми створили такі університетські клініки для проходження медичної практики.
Їм це теж цікаво, оскільки вони будуть мати статус університетської клініки. Тобто, це взаємовигідна буде модель.
Поки що це буде медичний інститут у складі університету. Формально, ми до третього курсу забезпечуємо своїми фахівцями всі спеціальності. А там треба спеціалісти медичної спеціальності.
На 25 лютого 2022 року у нас була запланована вчена рада університету і там було питання – створення медичного інституту.
Ліцензію на відкриття медичних спеціальностей ми вже отримали.
Об'єднання "Чернігівського колегіуму" і "Чернігівської політехніки". Про це говорили багато ще перед вторгненням. Чи є такі плани й розмови зараз?
Такі розмови час від часу відбуваються. Я думаю, що в перспективі цей процес повинен відбутися, і можливо, є така потреба і необхідність. Ми прийдемо до цього, я переконаний.
Ми самі можемо ініціювати створення єдиного освітнього простору. Я за це вже багато думав, і можливо, це зменшить нашу внутрішню конкуренцію. Можливо, ми десь і оптимізували б витрати свої. Я до цього позитивно відношуся. Ми, як класичний університет,Класичний університет — це багатопрофільний вищий навчальний заклад, що готує фахівців із широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних та інших напрямів. Крім того, в такому вузі проводяться фундаментальні та прикладні наукові дослідження, ведеться культурно-просвітницька діяльність. У цілому, класичний університет об'єднує три види суспільно значимих соціальних інститутів: науки, освіти й культури. можемо приєднати всіх, кого завгодно (сміється, – ред.).
Як національний університет, ми будемо святкувати 325 років у 2025 році.
Я вважаю, що Чернігову та області потрібен потужний класичний університет, який в собі може об'єднати: педагогічний, технічний, економічний, юридичний, медичний напрямки.
Ми єдина область, яка не має медичного факультету. У всіх є, як мінімум факультет, хоча б при університеті. Але це можливо тільки при класичному університеті. У нас один класичний університет – це НУЧК.
З точки зору наукового потенціалу, ми ж можемо помірятися, скажімо, у кого більше кандидатів, докторів наук. Ми готові конкурувати з усіма.
Співпраця з університетами Європи? Які перспективи це вам дає?
Ми підписали досить цікаві угоди зараз. Останні, із латвійськими університетами: Латвійським політехом і Латвійським університетом біонаук та технологій.
Також ми підписали співпрацю за напрямком лісове господарство з Оргським техніком та зі Сновським училищем лісового господарства.
З французькими університетами в нас інша співпраця – конкретно по студентах, по викладачах. Бакалаврську програму студент може у нас закінчити, а магістра – уже в Європі. Тобто, ми створили багатоступеневу освіту.
Для викладачів така співпраця дає можливість отримувати підвищення кваліфікації й обмін досвідом.
Зараз все відбувається в онлайн-режимі, та після війни ми вже вийдемо на інший рівень.
Який, на вашу думку, має бути університет XXI століття?
Він має мати надзвичайно широке коло комунікацій. Якщо стосується нашого університету, то ми себе як регіональний виш позиціонуємо. Класичний, але регіональний. Нам треба дивитися, що з економікою, що з соціальною сферою, що з культурою, що зі спортом, що з медициною нашого регіону. І я бачу, що університет майбутнього – це класичний регіональний виш, який може забезпечити кадрами всі галузі економіки Чернігівщини, нашої області, по всім напрямкам.
Ну і насамперед – це комунікації з бізнесом. Я знаю, що у німецьких університетах бюджет вишу на науку складає 50%. Тобто, включаються підприємства. Цього хочеться і в нашому регіоні.
Читайте також
Автомобільний міст через Десну у Чернігові: від дерев’яного до підірваного авіацією
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
