"Потєрь нєт" – дебютний короткометражний фільм українського режисера та сценариста Андрія Вакуліка.
Про що фільм? За яких обставин було написано сценарій картини? Що відчували актори, які грали російських військових? Які курйози траплялися на знімальному майданчику? Відповіді на ці питання дали режисер та автор сценарію стрічки Андрій Вакулік та актор і сопродюсер Юрій Можарівський в програмі "Полудень" на Українському Радіо "Чернігівська хвиля".
"Сценарій за два тижні"
Ідея сценарію належить режисеру Андрію Вакуліку. Він же зіграв одну із ролей у фільмі.
"Ідея фільму виникла у кінці березня — на початку квітня 2022 року, коли Чернігів був у блокаді. Ми до початку повномасштабного вторгнення готувались до зйомок повнометражного фільму «Холодний дзвінок», і коли почалися воєнні дії, то я зрозумів, що цей фільм буде не актуальний, і тоді прийшла ідея зняти щось актуальне на цей час".
Над фільмом "Холодний дзвінок" Вакулік працював із сопродюсером Юрієм Можарівським. З того часу вони почали працювати в команді й збирати людей на новий проєкт.
"Сценарій писав десь два тижні, доволі швидко. Але коли ми почали зйомки, мені приходили нові ідеї, нові сцени. Не було такого, що у нас був один сценарій і ми знімали по ньому. Постійно приходило щось нове на думку, навіть, в останні сцени, ми вносили правки", – розповів Андрій.
Як розповів Юрій Можарівський, його роль, як сопродюсера – взяти участь в організаційних питаннях, налагодженні контактів з військовою адміністрацією, з місцевою владою, поліцією.
"Ми хотіли показати, що насправді відбувалось тут у нас, на Чернігівщині, в період активних бойових дій, що насправді робили російські солдати з нашими людьми, будинками, містами. Хотіли показати, як вони ставляться один до одного на основі свідчень полонених, перехоплених записів розмов".
"Ніхто не хотів грати російських військових"
Всього у фільмі взяли участь понад 50 чоловік.
"Я зустрічався з акторами, обговорювали сценарій. Я кожному особисто пропонував зіграти. Потім — долучав оператора, художника-постановника і всіх інших", – розповів Вакулік.
За його словами, проблема була в тому, що багато хто не хотів грати російських військових.
"У нас навіть були ситуації, коли актори погоджувались і через деякий час відмовлялись грати російських військових".
Кастингу на фільм не було. Як розповів режисер, акторів знаходив у Фейсбуці чи Інстаграмі.
"Я бачу сторінку людини та розумію, чи підходить вона мені й на яку роль. Фішка нашого фільму – це те, що майже всі ролі українських військових – це реальні воїни ЗСУ. Деякі брали участь в активних бойових діях Чернігова, деякі зараз під Бахмутом. Російських військових грали професійні актори".
"У Чернігові, а не в столиці, знімають таке кіно…"
Ми не обмежували себе у хронометражі, розповів Юрій Можарівський.
"Ми хотіли зняту коротку стрічку, яка покаже суть одного епізоду. В процесі зйомок – це виросло до більш такого розгорнутого сценарію, зв’язки події одна з одною, і ми дійшли десь орієнтовно до 17 хвилин. Ми плануємо презентувати фільм на фестивалях короткометражних фільмів, тому ми ще зробимо фестивальну версію до 15 хвилин. Також зробимо і дубляж англійською мовою, щоб розповсюджувати фільм на англомовну аудиторію".
А от чому назва фільму "Потєрь нєт" звучить російською мовою, режисер відповів так:
"Потєрь нєт" – це вже стало мемом. Цей вислів, яке використовувало Міноборони Росії до останнього, не визнаючи втрат своєї армії. Після 24 лютого, у мережі Інтернет було багато записів із вбитими російськими військовими, але при цьому, у них на телебаченні казали, що «Потєрь нєт». Якби ми назвали «Втрат немає», то це було б не так".
На знімальному майданчику були присутні й київські актори, які були здивовані організацією процесу.
"Це був мій перший фільм. Була чітка організація. Це бойовик. Для них було дивно, що у Чернігові, а не у столиці, знімають таке кіно", – розповів Андрій Вакулік.
"Щоб все було, як насправді"
Всього було шість локацій для зйомок.
"Чотири з них підібрав Сергій Ломоса (оператор фільму, — ред.). Я йому конкретно говорив, що хочу, а він вже підбирав. На одній з локацій нам допоміг директор чернігівського художнього музею Юрій Ткач, ми на подвір’ї знімали одну зі сцен, і одну сцену ми знімали в офісі Юрія Можарівського", – каже Вакулік.
На знімальному майданчику були консультанти – професійні військові, які підказували, як повинно бути насправді.
"Наприклад, перша сцена, де були поранені, там є перев’язка, там був реальний військовий медик, який підказував, як це все робити. І до того ж військовий медик, грав військового медика. Він це професійно, правильно робив", – сказав Андрій.
За його словами, основні зйомки тривали близько двох місяців, але потім було багато дозйомок. Останні кадри знімали в січні цього року.
"Ми показали російських військових такими, якими вони є"
Мій персонаж, каже Юрій Можарівський, – лейтенант середньої ланки армії РФ, який є кар’єристом, і йому байдуже на життя інших людей.
"Якщо треба позбутися когось зі своїх, для нього це звична справа. Це абсолютно безпринципний персонаж. Щоб зіграти його, треба було ґрунтовно підготуватися. Було складно, тому що треба було подивитися деякі російські пропагандистські фільми. А також інші фільми, які розкривали, як російських військових і те, як вони діяли, наприклад, під час війни в Чечні. Ще було переглянуто їхні любительські записи про те, як вони самі поводять під час війни. Перед зйомками був такий стан, щоб скоріше знятися і вийти з цього інформаційного простору. Ми показали російських військових такими, якими вони є".
Фільм показує ставлення українських військових до своїх і російських солдатів.
"Це художня картина, яка показує реальні події. Це збірний сценарій з того, що в нас відбувалося. Можна побачити наших реальних військових і те, як вони діяли в тій чи іншій ситуації. Як вони підтримують один одного. У цьому є головна цінність", – сказав режисер фільму.
"Рашизм = фашизм"
Андрій Вакулік розповів, що був уперше на кінознімальному майданчику, на якому знімався народний артист України.
"Я відчував високу відповідальність. А в перший день ми мали тільки одні штани російських військових, і для кожного кадру акторам доводилося перевдягатися. З формою були проблеми. Проте, за пару днів до зйомок я побачив репортаж на Суспільне Чернігів з історичного музею, де відкрилася виставка «Рашизм = фашизм», на якій було представлено зразки форми. І ми домовилися з музеєм – і питання з формою було вирішене. Було реально багато людей на майданчику, і все треба було чітко організувати. Бувало й таке, що одна людина могла бути одночасно й актором, і кінохлопавкою, і звукорежисером, й оператором бекстейджу".
"Найменше, чого хотілося – померти у формі російського військового"
Узгодження на зйомку проходили з обласною військовою адміністрацією та були дні, коли не була організована охорона на вулиці. Режисер згадує, які курйози були в такі моменти.
"Повдягалися у російську форму, взяли ігровою зброю, але збоку це не одразу помітиш, і почали зйомку. І тут ідуть містяни (це ранок неділі). Думаю, якщо хтось йтиме озброєний і не зрозуміє, що відбувається – може пристрелити. І мені померти у формі російського військового – це найменше, чого хотілося. Але ми були з гучномовцем, у який оголошували, що тут відбуваються зйомки фільму, зберігайте спокій", – розповів Вакулік.
Подібний курйоз був і у Ялівщині.
"Це сцена з дезертирами, проте того разу з нами були військові, які нас охороняли. Вони були вдягнені в російську форму і з ігровою зброєю, а знизу йдуть наші військові. Вони зупиняються і дивляться одні на одних метрів за 30-40. Та я крикнув у гучномовець, а військові впізнали своїх – і все минуло без проблем", – згадує Андрій.
"Фільм набагато важливіший за ремонт"
Бюджет фільму становить близько 2 500 доларів, розповів режисер.
"До початку повномасштабного вторгнення я робив ремонт, потім зупинив його. І основна частина бюджету – з цих грошей. Фільм набагато важливішим за ремонт. Також допомагали фінансово мої друзі та київська IT-компанія".
Цей фільм – художній, на реальну історію я не покладався, каже Андрій Вакулік.
"Плануємо презентувати фільм у Чернігові на великому екрані. До критики готові. Скоріше за все, цей фільм побачать і росіяни, ми б хотіли, щоб вони побачили. Хоча навряд чи це змінить їхню свідомість".
Дивитися фільм:
Читайте також
Фотограф з Івано-Франківська відзняв випускників на руїнах Чернігова
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
