Чернігівець Андрій Губський до війни займався ремонтом квартир та приміщень, на 4-й день війни чоловік пішов до Тероборони, а на початку березня підписав контракт зі Збройними силами України. Вночі 8-го березня чоловік разом з побратимами був на стадіоні Гагаріна, тоді стався перший авіаналіт, бомба влучила в приміщення та пробила дах, де перебував чоловік. Його дружина Алла пізніше знайшла свого чоловіка в морзі, але попрощатися з ним їй не вдалося.
Андрію Губському було 52 роки. Разом зі своєю дружиною Аллою вони були разом понад 30 років. Жінка згадує, Андрій був добрим, надійним, чесним та дуже працьовитим. Чоловік працював будівельником.
“Він клав плитку і виконував інші будівельні роботи. Працював на різних підприємствах. Його поважали, тому що він ніколи не крав, а роботу виконував якісно. Він був педантичним і завжди вимагав, щоб якість роботи була на вищому рівні”.
На 4-й день війни чоловік записався до Тероборони, з сім'єю, говорить Алла, не радився. Тоді Андрій спустився у підвал, де переховувалася родина, зі зброєю в руках.
“24 числа, коли почалися бойові дії, ми не знали, що нам робити. Чоловік поїхав заправляти машину, щоб у нас був бензин. Він мені нічого не сказав про своє бажання йти обороняти місто. Він знав, що як жінка, я буду проти. Потім сказав: “Ти тільки не переживай, ти мене зрозумій правильно, потрібно бути разом, якщо вони зайдуть сюди, вони будуть стріляти всюди, гвалтувати та знущатися, я маю захистити вас”.
Як чоловік служить і де, Алла не знала. В ніч на 9 березня російські війська скинули бомбу на стадіон імені Гагаріна вперше. Андрій Губський був всередині. Алла розповідає, тоді вона чула, як летіли російські літаки.
“Ввечері 8-го березня ми з ним поговорили. Я чула, як летіли літаки, і ми чули, коли на стадіон Гагаріна скинули бомби. Я не знала, де він був, він нічого нам не сказав. Наступного дня я так і не змогла йому додзвонитися, я дізналась номери всіх моргів і лікарень, мені ніхто не відповідав”.
Пізніше жінка знайшла Андрія, у морзі. Побратими чоловіка розповіли, що тієї ночі він був на стадіоні Гагаріна. В кімнаті з ним перебували ще два побратими. Бомби пробили дах приміщення, Андрій загинув.
Організувати поховання у Чернігові у цей час було непросто. Росіяни обстрілювали місто цілодобово. Дружина так і не змогла попрощатися з чоловіком, в кінці березня вона повезла доньок за кордон. Алла розповідає, Андрій завжди був прикладом для дітей, вчив їх бути чесними та порядними людьми, такими їх і виховав.
Читайте також:
"Цілує повітря, уявляючи тата": у оборонця Чернігівщини Павла Железняка залишилася 6-річна донька
