Учителька зі Сміли Ірина Завгородня викладає хімію у Смілянській загальноосвітній школі №10 шостий рік. До цього її робота була повʼязана із харчовою промисловістю. Педагогиня вважає, що під час вивчення її предмету учням краще один раз побачити, аніж сто разів почути.
Про свій шлях в освіті, участь у конкурсі та очікування від фіналу — у розмові з Суспільним.
Ірина Завгородня — одна із переможниць обласного етапу конкурсу "Вчитель року-2025". Вона представлятиме Черкащину на всеукраїнському рівні разом зі ще трьома педагогами — колегами зі Сміли, Золотоноші та Умані. Про усіх педагогів — у нашому циклі "Класні історії".
Пані Ірино, розкажіть, будь ласка, про себе, чому ви обрали хімію?
Я хімією зацікавилася ще в школі, тому що навчалася в класі з поглибленим вивченням хімії й біології. І вже тоді мені було надзвичайно цікаво вивчати різні речовини. Багато разів брала участь в олімпіадах з хімії. У десятому класі навіть перемогла на міському етапі. Відтоді любов до хімії так і залишилася. Тому в мене було однозначне рішення вступати саме на хімічний факультет після закінчення школи. Я не ставила собі за мету вставати вчителем, я хотіла стати хіміком, отримати саме хімічну освіту.
Що привело вас у школу?
Так склалися життєві обставини — я спочатку працювала в харчовій промисловості. Їй присвятила близько восьми років. Потім мене запросили спробувати викладати цей предмет у школі. Я погодилася. Дотепер викладаю і професію змінювати не планую. Мені дуже подобається бути вчителем. Я люблю свій предмет і люблю працювати з дітьми.
Говорять, що зараз дітей важко навчати, їх важко змотивувати до навчання. Як у вас це вдається?
Змотивувати можна, наприклад, за допомогою цікавих хімічних експериментів. Учні, коли приходять на урок хімії, очікують щось побачити незвичайне. І дуже добре, коли їхні очікування справджуються, коли вчитель показує хімічні реакції, робить досліди, перетворення. Звісно, діти до навчання мотивуються тоді, коли розуміють, для чого їм це вчити. Тобто обов'язково треба практичне спрямування. Якщо ми вивчаємо якусь тему, то дуже важливо пояснити, де ми в житті це застосовуємо і для чого нам це потрібно знати.
Ви сказали, що працюєте в школі шостий рік. Чи змінилося ваше бачення викладання з того моменту, як ви прийшли в школу і зараз?
Звісно, і ви знаєте, воно змінюється щороку. Тому що коли я тільки прийшла в школу, не було педагогічного досвіду. І він протягом певного періоду здобувався. Потім на наступний навчальний рік я вже зрозуміла, що було не так, що можна вдосконалити, або зовсім по-іншому якось змінити й своє ставлення, і підхід до тих чи інших класів, чи тем викладання. Тому все змінюється щороку.
Не буває ні однакових класів, ні однакових уроків, — діти всі різні, і кожного року вони приходять інші, зі своїм світоглядом, зі своїм якимось баченням, мотивація до навчання з року в рік різна.
Тому вчитель так само вчиться щороку і розвивається разом зі своїми учнями. Тому що моя мрія — показувати дітям, якомога, більше експериментальних різних робіт, тому що і вони цього очікують. Говорити можна нескінченно, але краще один раз побачити, ніж сто разів почути.
Чому ви вирішили взяти участь у конкурсі "Вчитель року"?
Річ у тім, що я декілька років спостерігала, як мої колеги, з якими я працюю в школі, беруть участь у цьому конкурсі. Багато чула від них цікавого, тож мені було цікаво самій спробувати для того, щоб здобути якийсь новий досвід. Тому що я розуміла, що цей конкурс вимагатиме від мене також самовдосконалення. Але ж і від нього буде користь у вигляді нового досвіду, можливо, якихось нових знайомств, опанування нових методик викладання. Тому найперше — це була моя власна цікавість взяти участь у конкурсі.
Після першого туру у вас залишились особливі враження?
Зрозуміло, що емоцій багато, хвилювання були. У мене залишилися тільки позитивні враження від випробування. На відбірковому етапі вони проходили в дистанційному форматі, а вже на фінальному етапі ці всі випробування проводилися очно. Мені сподобалося, що я мала змогу познайомитися з іншими конкурсантами, поспілкуватися з ними, послухати про їхній життєвий досвід і викладання і про те, як вони в школі працюють, і про різні хімічні експерименти, які вони показують своїм учням. Звісно, було хвилювання, але воно було більше пов'язане з організаційними моментами, бо потрібно було урок проводити з незнайомими дітьми.
Скажіть, будь ласка, як готуєтесь до наступного етапу? Можливо, якісь очікування є?
Очікувань насправді поки що ніяких перед собою не ставлю. Тому що, звісно, наступний етап буде дуже складний, це зрозуміло, дуже велика кількість конкурсантів. Цікаво, які будуть випробування. Я розумію, що вони не будуть простими, я готуюся, повторюю різні складні теми, намагаюся поглибити свої фахові знання. Також Черкаський інститут після дипломної освіти допомагає готуватися з питань вивчення педагогіки, психології, викладання. Тому тут від них йде допомога у підготовці цих питань.
Якби ви могли дати одну пораду молодим вчителям, щоб це було?
Насправді порад можна дати дійсно багато, але якщо одну, то, напевно — розвиватися. І розвиток приходить саме тоді, коли береш участь в ось таких професійних конкурсах. Я побажала б молодим вчителям не боятися конкурсів, не боятися випробувань і не боятися викликів сучасності, які є перед нами. Не боятися йти вперед і розвиватися самому, в першу чергу.
Нагадаємо, в обласному етапі конкурсу "Вчитель року-2025" взяли участь понад пів сотні педагогів Черкащини. Представлятимуть область на всеукраїнському рівні четверо з них: Олена Сердюк та Ірина Завгородня зі Сміли, Дар’я Ольховецька з Умані, а також Тетяна Ширай із Золотоноші.
Як розповів начальник управління освіти і науки Черкаської ОВА Валерій Данилевський, за час існування конкурсу 137 вчителів вибороли право представляти область у всеукраїнському турі конкурсу, і більшість із них стала його лауреатами та дипломантами.
