Переселенка Антоніна Пікуліна 79 років свого життя прожила у Бахмуті, та у квітні 2022 року вони разом із чоловіком покинули рідним дім, щоб врятуватись від російських обстрілів. Нині подружжя мешкає на Черкащині у колишній школі.
Як з чоловіком облаштували новий прихисток розповіли Суспільному.
У соцмережах не пропускає жодної новини про рідне місто, розповіла переселенка із Бахмута Антоніна Пікуліна. Без сліз на місто поглянути не може:
"Зараз весь розбитий, весь лежить в руїнах", — розповіла пані Антоніна.
У ньому прожила 79 років, де і зустріла свого чоловіка:
"У Бахмуті познайомились зимою на ковзанці. А живемо ми разом уже 55 років".
Евакуювались на Черкащину у перший рік повномасштабного вторгнення. 10 квітня 2022 року востаннє бачила свій будинок.
"У нас горіло повністю з першого по п'ятий поверх. Ми вже сиділи в кінці березня в холодній хаті, бо вікна в нас були пластикові і коли військову частину поруч бомбили, то їх (ред. - вікна) вирвало. Все своє, те що нажив за багато років — все ми кинули".
Відтоді вони мешкають у приміщенні колишньої школи, яку переобладнали під безоплатний прихисток для переселенців. Антоніна Пікуліна розповіла: адаптуватися до нового життя було не важко, бо поруч опинилися люди зі схожою долею.
"Ми звикли швиденько, бо кожен намагався чимось допомогти, щось підказати".
Про оренду окремого будинку або ж квартири навіть не думали, бо на пенсію це зробити не можуть, пояснила Антоніна Пікуліна.
"Квартиру і хазяїну заплатити треба, і ще й комуналку заплатити, а ми на свої три тисячі пенсії просто не потягнемо це все".
Тож іншого варіанту, ніж продовжувати жити в шкільних класах, немає. Разом з Антоніною в шелтері мешкає ще п'ятеро людей, розповіла переселенка.
"Приготували те що змогли, борщ ось, наприклад. Ми перемо по графіку. Графік прибирання у нас є. Ми ж тут уже три роки, то це вже як дім рідний, бо більше нікуди нам діватись".
Якби не повномасштабна війна, ніколи б не покинула рідний Бахмут, зазначила Антоніна. Та тепер її місто перетворили на попіл, а все життя, яке там було, збереглось лиш на фото та відео.
"Все є своє, глянеш і згадаєш, що тут був, тут гуляв. А зараз ніде немає нічого, все розбите. З Бахмута ми б нікуди не їхали. Але туди вже все, дороги вже немає, це точно".
