Перейти до основного змісту
"Любив автомобілі, і за кермом загинув": у Черкасах в останню путь провели загиблого військового

"Любив автомобілі, і за кермом загинув": у Черкасах в останню путь провели загиблого військового

Ексклюзивно

У Черкаському Свято-Михайлівському кафедральному гарнізонному соборі 5 лютого попрощалися із загиблим захисником Олександром Македоном.

27-річний захисник загинув 31 січня 2025 року, повідомила речниця обласного територіального центру комплектування Аліна Кривошея.

Рідні, знайомі та побратими на колінах зустріли загиблого військовослужбовця Олександра Македона. Він добровільно став до лав Збройних сил України, розповіла його родичка Єлизавета Допіра.

"Ми з ним майже одночасно пішли. Там різниця можливо в місяць. В різних бригадах служили. Дуже любив своїх побратимів. Дуже не хотів нікуди переводитися, їх кидати, завжди казав, що все добре".

"Він був завжди життєрадісний": у Черкасах в останню путь провели загиблого військового
Прощання у соборі. Суспільне Черкаси

Завжди усміхнений та готовий прийти на допомогу — таким був її брат, розповіла Єлизавета:

"Він завжди був веселий хлопчина, життєрадісний. За Мавпи грав, — баскетболом займався. Дуже любив автомобілі і за кермом і загинув".

У той день військовослужбовець із позивним "Акула" разом з Олександром везли побратимам допомогу. Тоді у їх автівку влучив дрон.

"Був вибух, прилетіло. Я тільки встиг відкрити двері і після того Саня почав казати: Владос, поможи".

Через два дні від отриманих травм він помер в лікарні, розповів військовий. Додав: Олександр був не тільки надійним побратимом, а й справжнім другом.

"Ми служили в одному підрозділі. Ми були водіями. Ми їздили на задачі, які нам давали команди. Дружили дуже добре. Завжди він був доброзичливий, добрий, щирий, ніколи б не покинув у біді".

"Він був завжди життєрадісний": у Черкасах в останню путь провели загиблого військового
Прощання у соборі. Суспільне Черкаси

Олександра Андрущук дружила із Олександром із дитинства, а про загибель дізналась від його родичів.

"Це було як жорстокий удар, шок і просто мозок не міг прийняти цього. Як така життєрадісна людина могла покинути наш світ. Ми ходили в один садочок, в одну школу. Це була прекрасна людина. Він завжди був щирий".

Читайте нас у Telegram

Дивіться нас на YouTube

Підписуйтеся на WhatsApp

Вподобайте наш Instagram

Топ дня
Вибір редакції
На початок