Черкаські родини полонених та зниклих безвісти військовослужбовців отримуватимуть удвічі менші виплати. Усе через те, що з 1 лютого набувають чинності зміни до закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до них, механізм нарахування державних виплат родинам полонених та зниклих безвісти військовослужбовців зміниться, розповіла Суспільному речниця Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Аліна Кривошея.
У Черкасах щонеділі відбувається акція "Не мовчи – полон вбиває". На центральну площу міста раз на тиждень приїздять члени родин полонених та безвісти зниклих військовослужбовців. Аби нагадати про свій відчай, як розповіла одна з учасниць зібрання Яна Бабенчук, сюди приїздить із Городища. Зі своїм чоловіком вона у шлюбі п'ять років, дітей народити не встигли. З перших днів повномасштабної війни він пішов на фронт.
"Те, що він загинув — я не вірю. Одні кажуть, що він потрапив у полон. Мені дзвонили і погрожували «Закрий свого рота, щоб побачить чоловіка живим». Питаю: «мій чоловік живий?» — «Ми нічого не знаємо». Тіла його не було, немає його речей, де він дівся — «Ми не знаємо. Жди». Є надія, що він дійсно в полоні", — розповіла Яна Бабенчук.
Чоловік Яни офіційно вважається безвісти зниклим. Нині вона отримує державні виплати у розмірі останньої зарплати чоловіка, тобто ставка і бойові — 120 тисяч гривень. Про зміни у механізмі нарахування з 1 лютого чула, зазначила жінка:
"Одні кажуть, що це буде 60 тисяч гривень, інші кажуть — 20 тисяч, бо в нього не було заповіту. Одне питання — як може бути заповіт, якщо він пропав до закону. Він завжди мені казав «Не хвилюйся — я буду жити». Я питаю у нашому військкоматі, яка буде в мене сума. «В тебе ж немає заповіту чоловіка — тисяч 20 буде». А куди ж будуть оці гроші, де буде сотня лежать? «В нього на рахунку». На якому рахунку, покажіть мені цей рахунок. Який може бути заповіт, якщо хлопці пропали до цього закону. Я не розумію".
Як будуть нараховувати виплати родинам безвісти зниклих та полонених із 1 лютого, пояснила речниця Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Аліна Кривошея:
"Якщо це представники першої черги — дружина, діти, представник неповнолітніх дітей, діти з інвалідністю, непрацездатні батьки, то вони отримують 50% грошового забезпечення у рівних частках".
У випадку, якщо військовослужбовець не написав особисте розпорядження і не має родичів першої черги, зі слів речниці, закон передбачає наступний механізм:
"Якщо немає у військовослужбовця осіб першої черги, а є повнолітні діти, рідні брати, сестри, то вони отримують 20% у рівних частках".
Решта зарплатні, додала речниця обласного територіального центру комплектування, залишатиметься самому військовослужбовцю:
"50% того грошового забезпечення, яке не буде отримувати сім’я, воно буде збережене на рахунку військової частини за цим військовослужбовцем, якщо ж він повертається з полону. Бо люди у статусі «зниклий безвісти» не дорівнює «загиблий». Дуже багато таких повертаються з полону. Якщо людина повернулася з полону, то всі ці кошти, які не отримала його родина, йому передаються. Якщо, на жаль, рідні отримують сповіщення про загибель, то далі ця сума передається у виплати, які зобов’язана виплатити частина, вона так само буде передатися на рахунки. Тобто ця сума ніде не втратиться".
Яна Бабенчук розповіла: востаннє чула чоловіка торік 10 вересня перед бойовим виходом:
"Добре, вони повернуться, але де гарантія, що він отримає ті гроші, якщо в нього рахунок заблокований. Я заблокувала його рахунок. Бо мені речі не повернули, документи його не повернули, карту мені його не повернули. Як я можу знати, де ті гроші. Хай дадуть мені право, щоб я бачила, що ті гроші там".
Речниця обласного ТЦК Аліна Кривошея зазначила: норми нового закону не розповсюджуються на тих, хто отримував нарахування до цього.
Військовий адвокат Валерій Макеєв пояснив, що має у цьому сумніви:
"Ті, хто отримували за старими правилами, за конституційним принципом незворотності дії нормативно-правових актів у часі, по ідеї повинні отримувати так, як вони отримували до цього, є така думка.
Але є й інша: правила змінилися і вони змінилися для всіх. Це будуть, я думаю, неодноразові суди. Залежно від того, як будуть трактувати в частинах, на чию користь. Залежно від того, яка буде державна політика. Можливо, вона буде захищати кошти свої, як часто буває в судах Міноборони. На виплати потрібні кошти, а їх, можливо, не вистачає. І вони скажуть: «Нам підходить правило друге. Ми все змінюємо. Було так, а тепер для всіх буде інакше".
Військовий адвокат розповів, що веде кілька справ, які стосуються виплат родинам військовослужбовців. Їх, за його словами, від початку війни було чимало і з новим законом менше не стане.
"У нас справи ідуть від початку війни, війна ще не закінчилася, а я не бачу ні кінця ні краю в деяких справах. У деяких справах ми не перейшли за стадію навіть підготовчого засідання, тому що отак важко дається істина".
Керівниця громадської організації "Вірити, знайти і повернути" Анна Донець консультує родини зниклих та полонених у питаннях пошуку їхніх рідних. Розповіла, що останнім часом обговорювали зміни до механізму нарахувань державних виплат:
"На думку 80% родин зниклих безвісти ці зміни хороші, бо, будемо відверті, родинні стосунки в кожній сім'ї різні. Коли в родині є дружина, є діти, то до внесення змін у цю постанову, грошове забезпечення отримувала тільки дружина з дітьми. Тобто заробітну плату по військовослужбовцю. Не завжди, на превеликий жаль, невістки допомагали фінансово мамам. Не всі невістки знаходяться на території України. Батьки зниклого не бачать ні дітей, ні невістки. Вона кошти отримує і не відомо, чи відкладає вона йому. Тому є багато родин, яких порадували ці зміни".
Пошук зниклих безвісти та збір інформації про полонених, як пояснила Анна Донець, це витратна справа і у часі, і у грошах:
"З чим я більш ніж погоджуюсь, це те, що буде більш розширений спектр членів родин, хто має право на виплату. Бо в нас в області є хлопці, які не мають дружин і дітей, не мають батьків. Але є, наприклад, єдина рідна тітка чи двоюрідна сестра. Тобто рідні, які законно не мають права взагалі ні на що і вони шукають за власний кошт, відпрошуються з роботи. Є сестри, які позвільнялися з роботи, бо в неї весь час іде на пошук свого рідного брата. Батьки давно померли, одружитися не встиг, дітей немає і у неї він — все, що є".
Маючи значний досвід спілкування із родинами військовослужбовців, як зазначила Анна Донець, особливо підтримує зміни у законі у тій частині, де половина зарплати військовослужбовця лишається на його рахунку:
"Я згодна з Міноборони, що вони не пішли зі сторони поодиноких випадків, де вкрай важлива сама сума, а підійшли зі сторони відносин між родинами. Ситуації в родинах бувають різні. І на момент, коли, дай Боже, з’ясується, що військовослужбовець живий і повертається з полону, всі ми розуміємо, якого відновлення він потребує не залежно від того, скільки він пробув у полоні".
Окрім державних виплат, передбачених Міністерством оборони, жителям Черкас, чиї рідні перебувають у полоні чи безвісти зникли, у міському бюджеті теж закладені кошти на фінансову підтримку. Про них розповіла заступниця директора департаменту соціальної політики Юлія Ніконенко:
"Однакові умови отримання щомісячних стипендій для цих категорій. В грудні 2024 року прийнята комплексна програма підтримки захисників та членів їхніх сімей, членів сімей загиблих, зниклих безвісти та полонених. Цією програмою визначено, на відміну від попередніх редакцій програми, термін виплати попередніх стипендій в розмірі шести тисяч гривень, на одного члена сім’ї здійснюватиметься протягом шести місяців з дня звернення".
Ця міська програма, за словами Юлії Ніконенко, ухвалена на період із 2025 по 2028 роки. Подібна діє тільки в Черкасах.
Як розказав керівник обласного департаменту соціального захисту населення Руслан Чикало, для зручності всіх військовослужбовців та їхніх родин створили єдину платформу, де зібрали дані про всі про пільги й допомоги для цих людей:
"Зробили сайт «Платформа ветерана "Черкаський вимір"», де наклали повністю всі наші місцеві та обласні програми на карту і будь-який ветеран, сім’я загиблого, зниклого безвісти можуть зайти і подивитись, яку пільгу може надати та чи інша громада за місцем проживання. Це більш централізовано. І людина бачить пільги для своєї категорії".
На щонедільну акцію у Черкаси зі Звенигородки приїздить Тетяна Секретаренко з дітьми — семирічним Кирилом та п'ятирічною Уляною:
"Добираємось автобусом кожного разу. Мій чоловік, як всі інші, пішов воювати і зник безвісти в перший день. Разом з ним було 16 хлопців і всі вони зникли безвісти. Зараз ми їх розшукуємо, віримо, надіємося, що знайдемо".
Тетяна розповіла, що поки шукає чоловіка — живе на його зарплату:
"Я маю двох дітей, один з них — з інвалідністю. Це допомагає, бо потребуємо реабілітологів, психологів. Нам пропонують і безплатних, але їздимо і доплатних, і до безплатних".
Скільки отримує державної допомоги, Тетяна не розповіла. Однак зазначила, що їй байдуже і на те, які зміни чекатимуть на її виплати із 1 лютого:
"Хотілося б чоловіка мати. Бо діти скучають за татом, щоразу розпитують, коли повернеться тато, коли закінчиться війна. Мені хочеться чоловіка, а не грошей".
