Кіберспорт або, іншими словами, змагання з відеоігор, у липні 2024 року визнали олімпійським видом спорту. Є ті, хто захоплюється ним, і в Черкасах, однак своєї тренувальної бази вони не мають.
Як розвивається ця індустрія та як має відбуватися підготовка кіберспортсменів — Суспільному розповів керуючий кіберклубами, який є членом Федерації кіберспорту України, Олександр Бодашко.
Члени Міжнародного олімпійського комітету одноголосно визнали кіберспорт олімпійським видом спорту. Чому кіберспорт — це спортивна дисципліна?
Кіберспортсмен мусить дотримуватись відповідних графіків, режимів, дисципліни не гірше, ніж спортсмен, який, наприклад, займається боксом, баскетболом чи футболом. Це постійні тренування.
Відмінність кіберспортсмена від звичайного гравця полягає в тому, що кіберспортсмен своєю грою за комп'ютером заробляє собі гроші. Якщо гравець хоче стати кіберспортсменом, він повинен йти до того, щоб отримувати винагороду за свій труд, свої досягнення і результати.
Що тренують кіберспортсмени?
Увагу, витримку. Йде фізичне та психологічне навантаження. Фізичне мається на увазі навантаження на кисті, плечі, шию, зір. Це все потребує постійного контролю і розвитку. Кіберспортсмен має тривалий час сидіти за комп’ютером. Для здоров’я йому постійно потрібно займатися також і фізичними вправами.
Коли людина грає, вона має певні стратегії і тактики. Це ціла індустрія, яка нині розвивається найкраще, більше і швидше, ніж той же футбол. Зараз дуже популярний "буткемп" (Boot Camp): орендують приватний будинок і туди приїжджає команда, хлопці сідають, у них є кухар, прибиральник, тренер, фітнес-тренер, психолог. Також вони мають певний режим. У такій команді мінімум п'ятеро людей.
Ви сказали, що спортсмени тренують не тільки зір, пам'ять, увагу, а ще й має бути фізична підготовка?
Тренажерний зал обов'язково має бути в програмі тренувань. Якщо ми беремо нашу українську команду NAVI, то у них в режимі є обов'язкові щоденні фізичні тренування. Спортзал, фітнес-тренер — годину, дві. Мова йде про прості вправи, не треба штовхати штангу 200 кілограмів, не треба кілометр пливти в басейні.
Такий графік необхідний для людей, які хочуть себе присвятити цій справі. Не так, що прокинувся, встав, сів за комп'ютер і граю. Ні, кіберспортсмен — це коли є тренер, психолог. Адже на спортсменів йде дуже велике психологічне навантаження. Коли ти програєш, то виникає так званий "тільт". Це стан відчаю, коли ти не можеш далі грати і підтримувати команду.
У 2020 році кіберспорт офіційно визнали видом спорту в Україні. Що нині відбувається в індустрії?
Еволюція і розвиток. Розвиваються технології комп'ютерних ігор і ці комп'ютерні ігри приносять елементи змагальності. Люди грають в усьому світі. Все почалось у клубах. Вдома стояв комп’ютер, потім люди пішли в клуб, створили команду. Перші турніри були ще у "Counter-Strike 1.6", до 2010-2011 року грали саме в цю дисципліну. Люди збирались у дворах, приходили в клуб. А потім були міжнародні змагання. Хорошим прикладом започаткування кіберспорту в Україні є наша команда NAVI.
Що робиться для кіберспорту на державному, обласному, міському рівні?
Така подія була лише один раз. Коли ми в Чернівцях у 2022 році відкрили клуб, це була грандіозна подія. Прийшла місцева влада, вони подякували, що ми в цей час відкриваємо те, що витягне молодь із вулиці, тому що це все-таки порядок і невеличке виховання. Є певні принципи лідерства, дружби і командної гри.
І місцева влада запропонувала посприяти тому, щоб провести міський турнір. Ми погодились.
Хто тренує черкаських кіберспортсменів?
Їх немає. Ніхто не тренує черкаських кіберспортсменів. У нас була команда "Сіліум", клуб оплачував роботу тренера. Ми грали турніри, вигравали, їздили в Кропивницький, Київ, займали призові місця. А як тільки почалась війна — все. Гравці, діти роз'їхались і нікого немає. Зараз вони, якщо і є, оці хлопці молоді, то їх батьки не пускають в клуби, вони сидять вдома, тихенько грають.
Як змінити цю ситуацію?
Не заважати або посприяти. Наприклад, провести турнір. Потрібно, щоб нам допомогли організувати призовий фонд. Це розвиток, виховання молоді. Хлопці, коли побачать призовий фонд в розмірі 100 тисяч гривень, самі зберуться, назвуться і будуть грати.
Яка кількість вболівальників у кіберспорті?
Вони збирають цілі стадіони, наприклад, як Палац спорту в Києві. Фанати з'їжджаються з усієї країни, з сусідніх країн, якщо говорити про Європу. Приїжджають також блогери, тому що це окрема ніша блогерства, де у них мільйони підписників.
Розкажіть про ігри. Як їх відбирають, наприклад, на змагання?
Увесь світ ділиться на регіони — європейський регіон, азійський, американський. У нашому регіоні найбільше грають у Counter-Strike 2 і Dota. Це ігри, які є кіберспортивними дисциплінами, із яких проводять турніри. Азійський регіон грає League of Legends, LoL, так звана гра. Американський регіон найбільше грає знову-таки в Counter-Strike 2, Overwatch, Call of Duty.
Яким має бути вік гравців? Адже в кіберспорті тренування тривалі, а ігри пов’язані з насиллям.
Основний вік кіберспортсмена — це, скажімо, 17-25 років. В основному це хлопці, десь 95% команди. А взагалі, якщо брати загальну кількість усіх, хто займається кіберспортом, то десь 90% це хлопці.
35 років — вже "пенсіонери", це треба визнавати. Є й такі, які досиджують, а потім їхня кар'єра йде вниз, бо приходить наступне покоління молоді, яке тебе просто вибиває як спортсмена. У них краща реакція, вони швидші, вони інші, у них інші здібності. У нас були хлопці, які в 12 років показували хороший результат.
Скільки потрібно часу, щоб "виростити" кіберспортсменів, зібрати команди, які зможуть представляти Україну на Олімпіаді?
Це тривалий процес. Щоб "виростити", потрібно зайнятись фінансуванням, на це років три знадобиться. А якщо звернутися до тих команд, які вже показують результат, то вони вже дадуть матеріал, з яким можна працювати. Залишилось лише створити екосистему для кіберспорту.
Міська влада може надати місце, придбати комп'ютери. Нині, щоб мати хороший комп'ютер, треба такий монітор, за яким грають на світових чемпіонатах. Одне місце буде коштувати разом зі столом, усією гарнітурою та стільцем десь 150-200 тисяч гривень. А таких місць треба 10-20.
Інтервʼюерка — Марʼяна Ободовська
