Черкащанка Лідія Шемшур — мати зниклого безвісти 41-річного військового Андрія Шемшура. 14 листопада 2022 року він не повернувся із бойового завдання у Бахмуті й з того часу його доля родині не відома.
Однак родина не втрачає надії та продовжує боротьбу за бодай якусь звістку.
Відлік безсонних ночей розпочала мама військового Андрія Шемшура від дня останньої звістки про нього. Бувши у Бахмуті 13 листопада 2022 року він зателефонував й попередив рідних, що вирушає на бойове завдання.
"«Завдання важке і зв’язку в нас не буде, може й доби не буде». 14 листопада ми ще нічого такого не думали, а 15 мене почало теліпати, а 16 вже привезли сповіщення, що Андрій зник безвісти", — розповіла мама Андрія Шемшура.
Як розповіла сестра Андрія — Юлія, чоловік з початку повномасштабного вторгнення вісім місяців працював у місцевому ТЦК, на фронт поїхав у листопаді 2022 року. За словами сестри, це були його перші бої і одразу в "пекельному" місці:
"Він говорив: це страшно. Там справді страшно, хоча я ніколи від нього не чула цих слів. Страшно за себе, страшно за життя побратимів".
Та воював чоловік недовго, розповіла Юлія. Через два тижні він відправився в бій з вагнерівцями, й після нього зник. Родина вірить, що Андрій потрапив в полон.
"Він сказав мені: я повернуся, інакше ніяк. І ці слова постійно в моїй голові, у моєму серці і я вірю, і знаю, брат обов’язково повернеться".
На третій день після зникнення брата, сестра Юлія почала боротьбу:
"Я їжджу на всі зустрічі до всіх причетних структур, які займаються обмінами, поверненнями, розшуками, я шукаю його на всіх телеграм-каналах".
Влітку 2024 року, за її словами, вперше за довгий час зажевріла надія на його повернення.
"У липні цього року з полону повернувся хлопець і впізнав мого брата по фото. Для нас це за останні півтора року було найбільшим щастям. Цей хлопець підтвердив свої слова усім структурам і нам. Через те, що він не пам’ятає місця утримання, де він його бачив, то статус на «полон» нам не змінили".
Тож сестра не припиняє пошуки, щотижня ходить на акції, і разом з родиною чекають його вдома, аби знову зібратись за сімейною вечерею. Батько Андрія розповів: перед виїздом на фронт син попросив висадити у дворі туї. Його прохання виконали.
"Ми щовечора виходимо на лавочку і виглядаємо, чи він не їхатиме. Андрій до нас майже кожен день приїжджав".
Донька Андрія також сподівається на скоріше повернення батька:
"Я на сто відсотків впевнена, що він повернеться, бо він би нас ніколи не покинув, ніколи".
