Тридцять три роки тому, під пильним оком органів КДБ, українці у Черкасах організовували патріотичні мітинги, просвітницькі зустрічі та літературні вечори. Аби пришвидшити проголошення незалежності України, активісти згуртувалися.
Події, які відбувалися на початку 90-х та у які нині важко повірити, трапилися з черкасцем Михайлом Гедзем та його однодумцями — керівником "Заповіту" — першого патріотичного осередку в Черкасах, Миколою Вакуленком та керівницею музею "Кобзаря" Ольгою Шарапою.
Їх нині називають борцями за волю у 20 столітті. Черкасець Михайло Гедз — один із тих, хто точно знає, що незалежність Україні далася непросто.
На черкаській театральній площі щодня майорить синьо-жовтий прапор. Втім, 33 роки тому за піднятий на цій площі український стяг черкасцеві Михайлу Гедзу довелося заплатити штраф, розміром у місячну зарплату.
"Це була саме перша спроба підняти прапор стаціонарно зафіксувати його. Стало таким символічним місцем по сьогоднішній день. Тут вже тепер чинна влада і нагороди вручає до Дня прапора, до Дня незалежності – всі активні заходи проводяться і мені приємно усвідомлювати, що я зі своїми колегами приклав свою скромну роль, щоб так було сьогодні".
Тоді на площі був і Михайло Вакуленко — керівник товариства "Заповіт". У кінці 80-х воно стало національно-патріотичним осередком Черкас.
"Три особи знали, що ми будемо встановлювати щоглу. Щоглу напередодні пофарбували, це був листопад – радянська сріблянка не присохла, була вологою. У пʼятиповерхівці ми ховали щоглу. І от по команді ми взяли щоглу, принесли її сюди на мітинг".
Нині цей прапор зберігається у черкаському обласному краєзнавчому музеї. На ньому досі сліди тієї сріблянки. Туди він потрапив у 1992 році вже після проголошення Незалежності України, тоді, як перестав бути речовим доказом у справі, розповіла завідувачка сектору новітньої історії краю Ірина Мірошник.
"Цей прапор був доказом речовим про дрібне хуліганство, яке інкримінували учасникам цієї акції".
Вир тих подій, всю емоційність мітингів за проголошення незалежності України тепер передають чорно-білі фото у музейних стендах.
Про це є і згадки в офіційних документах, які зберігаються у Державному архіві Черкаської області, розповідає його керівниця Тетяна Клименко.
"Це протоколи сесій обласної ради, це листування, це спогади учасників, це звіти обласних керівників, звіти територіальних підрозділів про діяльність установ того часу".
Є згадка про підняття прапора на Театральній площі.
"Демократичними силами було встановлено флагшток з державним прапором України у місті Черкаси на театральній площі", — зачитала пані Тетяна.
Серед архівних справ та світлин Михайло Гедз впізнає чимало знайомих облич. А в документах натрапляє знову на кілька рядків інформації про перше підняття синьо-жовтого знамена.
"Начебто суха фраза, яка, практично, нічого про це не каже. Але мені, як людині, яка це все організовувала і той флагшток виготовляла, і все інше — то воно звичайно важливе. На тоді судили та ухвалили тоді незаконне захоплення землі. Це виявляється, що я захопив біля Драмтеатру землю. І приписали нам тоді штраф. Уся ситуація, яка була в той час відрізнялася якоюсь стагнацією. Це відчувалося в суспільстві".
За словами пана Михайла, у той час суспільству хотілося змін.
"На побутовому рівні гнітючість отієї ситуації, яка була при Союзі, відчувалася дуже сильно. І не дивно, що коли відбувся референдум за Незалежність України, то його підтримали 90 відсотків жителів з усієї країни. Навіть в Криму було більше ніж 50 відсотків".
У цей час у Черкасах діяло культурологічне товариство "Заповіт", додав його голова Михайло Вакуленко. Місце, де збиралися письменники, художники, журналісти, робітники — всі, хто відчував потребу у відродженні всього українського. Центром зустрічей став музей "Кобзаря". В кінці вісімдесятих — початку девʼяностих там тривало будівництво.
"Ми діяли як самодіяльна організація. За радянських часів це взагалі була унікальна подія тому, що всі громадські організації були підконтрольні або комуністичній партії, або профспілкам. І тут самодіяльне культурологічне товариство — явище невідоме Черкасам".
Назву товариства обирали разом, додав пан Михайло.
"Тоді хтось із художників сказав: найкраща назва — це «Заповіт». Тому що тут музей «Кобзаря» ми повʼязані з Шевченком. Ми створили перші патріотичні партії, які були альтернативою комуністичній партії. Тут виникла демократична партія, тут виникла українська республіканська партія, обласне товариство якої очолював член нашого товариства Михайло Йосипович Гедз".
Михайло Гедз розповів, що для нього і досі, через три десятки років, це місце особливе.
"Щочетверга був порядок денний, було розписано, хто які дії виконує, хто яку лекцію читає, хто бере участь в обговоренні. Величезна заслуга, що це все відбувалося — Шарапи Ольги Михайлівни. Тому що це відбувалося в цьому закладі, в цьому приміщенні, а вона була керівником цього закладу. І якщо хтось мав заперечення, а заперечень мали дуже багато, зокрема владні органи, то вони йшли до керівника, а керівник мав це все відбити", — розповів Михайло Гедз.
Під час знімання сюжету Михайло Якович, Михайло Йосипович та Ольга Михайлівна зібралися разом, аби згадати ті часи. Дружбу вони зберегли крізь роки.
"Почуття братства таке воно, знаєте і побратимства козацького. Я себе до козаків так скромно відношу, але з хлопцями назавжди, хто «заповітяни»", — додала Ольга Шарапа.
Серед фото, які показав Михайло Гедз, є особливе. На ньому плакат руки народного художника України Миколи Теліженка. Тоді він теж входив до осередку. Є фото, де тридцятирічний пан Михайло на Шевченківських читаннях. І хоча синьо-жовтий прапор майорить сьогодні звідусіль, "заповітчани" вважають, що досягли своєї головної мети:
"Думаю, що так. Буквально на це нам знадобилося три-чотири роки. А через 30 років, наприклад, нашу діяльність членів товариства «Заповіт» визнали за борців за незалежність України у 20 столітті. Таких осіб 85 в Черкасах, половина з них вже відійшли в інші світи", — розповів Мхайло Вакуленко.
Михайло Гедз додав:
"Не повною мірою тому, що ті події, які ми маємо в державі, стосунки наші з Росією, вони кажуть про те, що боротьба триває і боротьба набагато серйозніша".
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
