29-річний Юрій Зайцев з Черкас — реабілітолог. Він лікує військових на лінії зіткнення: їздить на фронт у вільний від роботи час.
Там працює не лише з бійцями, яких рятував у рідних Черкасах, а й з усіма, хто не може скористатися вузькопрофільною допомогою на передовій.
Вдосвіта, під канонади російської артилерії реабілітолог Юрій Зайцев заїжджає до чергової бригади. Перший — Торецьк. Юрій оглядає пацієнта, паралельно артилерист з позивним "Гєра" йому розповідає, в яких умовах доводиться працювати:
"Не було підвозу, хотіли викопати бліндажі, але, слава Богу, ми звідти переїхали. Ми їх то викопали, проблема була з накриттям їхнім. Ми там такі бліндажі забабахали, ями такі, що там нормально людей влізло".
Далі — у прифронтовій Костянтинівці у напівзруйнованій хаті під звуки роботи артилерії Юрій продовжує оглядати бійців. Розповів, що нині хлопці дають запит, куди їхати:
"Спочатку були хлопці, яких ми оперували, лікували на консервативному. Потім уже підрозділи, які чули, що є така практика і давали запити нам".
54-річний боєць з позивним "Сідий" отримав поранення минулої зими у Тернах.
"Переходили з однієї позиції на іншу і все. Тільки почув вибух, підлетів і — все. Дивився в небо, побачив його і вирішив, що ще живий. Почав якось просити командира, щоб допоміг, але командир, на жаль, сталася трагедія. Допомогти вже не міг нічим", — пригадав Сідий.
Після кількох операцій він потрапив на реабілітацію до Юрія Зайцева.
"Рука працювала десь на відсотків 40. А після реабілітації стало набагато краще, відсотків 60-70 запрацювала".
Юрій Зайцев пояснив, що спочатку створили хаб для реабілітації:
"У мене було сім днів. Я своїх колег попросив, ми створили такий хаб на нашій базі. Чотири заняття в день було. І фізіотерапія, і мануальна терапія, і масажна терапія, і вправи".
Далі відновлення продовжили вже на лінії фронту. У такому режимі лікар працює ще з минулого року.
"Це здебільшого вихідні дні з волонтерами. Розвозимо допомогу по всій лінії фронту, де потребують цього хлопці. І потім працюю з хлопцями, беру відпустки".
Артилерист Гєра повертається з позицій прямо на процедури. Пригадав, що першу допомогу від лікаря отримав під час боїв у Тернах.
"Це взимку було. Перший раз я звернувся до Юри з тим, що в мене дуже сильно боліла спина і Юра перший раз робив голковколювання і воно допомогло".
Опісля візити лікаря стали регулярними, додав військовий. А це неабияка підмога, бо хлопці майже щодня отримують шалене навантаження.
"Часто з колінами біда, це тому, що у тебе постійно наколінники. Вони дуже псують ноги. Особливо, де артерії. Ще на собі треба вантаж перенести і донести до позиції. У нас кожен раз ці міни. Можеш за день підняти 10 раз, а можеш за день підняти 50 і тому більше разів. Потім спина починає відмирати".
Звернення у хлопців на фронті здебільшого однакові, розповів реабілітолог:
"Коліна, спина, м’язи, болі. Десь присів, стрибнув, підняв, навантажив. Вибухова сила — травми, які можна отримати під час бойових дій".
За майже рік роботи на фронті Юрій навчився працювати у будь-яких умовах.
"Все обладнання у мене портативне, все на батарейках працює. Але, в основному, це руки, клінічне мислення і розуміння від чого це сталося, що треба зробити, як швидко зробити і дати певні вправи".
Та, додав, робота на передку суттєво відрізняється від лікарняної.
"Найтяжче — це було на позиціях: у підвалах, окопах, бліндажах. Де ти не можеш спланувати час своєї роботи і як буде надалі. Обстріли, переміщення стрімке. Впритул до того, що не знімаємо навіть броні".
Попри відсутність відпочинку, Юрій Зайцев полишати цю справу не збирається. Навпаки, продумує механізми, як зробити допомогу більш комплексною.
"Ти вже не можеш це залишити, чи на цивілці, чи на фронті. Бо болить і там, і тут", — пояснив медик.
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
