Пропрацювавши на "Азовсталі", дочекалася пенсії, аби втілити свою мрію. Так про переїзд із Маріуполя у маленьке село посеред лісу на Черкащині розповіла Лілія Москаленко із Маріуполя.
З її слів, у 2014 вони разом із чоловіком зрозуміли, що війна рано чи пізно прийде у їхнє місто. Тому спродали там все майно і в 2016 переїхали у маленьке село посеред лісу на Черкащину.
Пані Лілія нині має в господарстві два десятки кіз. А починали — із двох дорослих і двох козенят.
"Ми коли приїхали сюди, то не вміли нічого: ні доїти, ні годувати".
Пані Лілія з чоловіком переїхали на Черкащину у 2016 році із Маріуполя. Там вона працювала на "Азовсталі", а чоловік – на комбінаті Ілліча.
"І потім прийшов 2014 рік. Ми не знали, що робити. Велика кількість людей в Маріуполі підтримували Росію. Що нас ще спонукало виїхати? Постійні вибухи. Ти чекав — зараз воно далеко гурчить, а коли сюди прийде? Влітку 2016 року Юра (чоловік - ред.) взяв відпустку і ми поїхали по Чигиринщині, по Черкащині".
Про життя у селі та власне господарство, розповіла, мріяли давно.
"Спочатку ми хотіли три літри молока в день. Потім нам захотілося сиру. І почалося".
Перш ніж винайшла вдалий рецепт сиру, додала Лілія Москаленко, перевела десятки літрів молока.
"Я позаяк роблю такі сири: бринза, качота, то потім із сироватки, що лишилася, я ще роблю сир рікота".
Її бринза, розповіла господиня, вже смачна, але до повної готовності має ще кілька годин вистоятися в холодильнику.
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
