Втратив зір, але не віру в перемогу: військовий з Черкащини після поранення пише вірші

Втратив зір, але не віру в перемогу: військовий з Черкащини після поранення пише вірші

Ексклюзивно

Сергій Біднячук із Монастирищини на фронт пішов добровольцем, став командиром роти, та після поранення на сході втратив зір. Нині пише вірші.

Уперше віршувати почав ще в бліндажах — створював сатиричні твори, аби підняти бойовий дух побратимів. Після поранення настрій поезії змінився, втім, дух перемог лишився.

Сергій Біднячук — колишній командир третьої стрілецької роти 160-го батальйону 118 бригади територіальної оборони України Нині бачить лише силуети, проте кожен рядок його віршів викладений на папері. За його словами, теми поезій народжуються в серці:

"Я раніше писав про те, що бачу. Коли втратив зір — це було вже складно. Це були більш ліричні вірші про те, що я відчуваю".

Військовий з Черкащини писати вірші почав ще в бліндажах
Військовий з Черкащини писати вірші почав ще в бліндажах. Суспільне Черкаси

Відтоді, він поділився, що став любити сни.

"Я бачу уві сні. Я активний, я бігаю. А перші пів року це були суцільні бойові дії", — зазначив чоловік.

Перші рими почали складатися ще на службі:

"У шанці, який ми копали з друзями для відбиття ворожої атаки, родився віршик, людям сподобалося. Або на позиції, куди нас доправляли двома мотолигами, військових – броньовиками. Ми їхали на них верхи і скажу – це ще та забава: втриматися там та не злетіти, і коли міномет стріляє, щоб ще й не прилетіло. Після того, на другий день родився вірш – "Родео на мотолигах".

Зір втратив на сході країни під час обстрілу. Віршувати продовжив і після поранення. За його словами, уже на другий день звернувся до військових з віршем у якому подякував за службу та підтримку, а також побажав триматися.

Дружина Людмила читає вірш чоловіка "Україна у вогні". Після поранення саме вона стала його очима:

"Я, як записую вірш, то п’ять разів плачу. Я не можу його прочитати від початку до кінця без перерв", — розповіла пані Людмила.

Військовий з Черкащини, який втратив зір, а тепер пише вірші, разом з дружиною
Дружина Людмила записує поезію чоловіка. Суспільне Черкаси

"Ця поезія називається "Я вірю!", бо все ж таки віримо, що перемога настане", — прокоментувала пані Людмила.

"Я вірю, що в небо злетить нова мрія,

Ми ГЕС відбудуєм на річці Дніпро

В щасливе майбутнє я маю надію,

Потрібно нам тільки побороти зло".

Татові вірші збирають за столом всю родину. Син Іван зізнався, що вони стали відкриттям. Тепер він цим пишається.

"У пеклі тому вижити згасала вже надія

Молився обіймаючи маленьке кошеня

Та чудо не відбулося і лихо не минуло

Ворожа куля влучила в бліндаж неподалік", — продекламував вірш син Іван.

Сімʼя військового з Черкащини, який після поранення пише вірші
Син читає вірш. Суспільне Черкаси

Колись Сергій Біднячук мав надію повернутися назад до війська. Нині ж його мрія — побачити обличчя рідних та сісти за кермо автівки. Медики дають надію, що зір відновиться хоча б частково. А поки його поезії стають натхненням для військових.

Читайте нас у Telegram

Дивіться нас на YouTube

Надсилайте новини про події з життя на Черкащині

На початок