19-річна Валерія Руденко переїхала на Черкащину з Часового Яру. Нині вона безоплатно навчає дітей танцювати і хоче відкрити власну студію танців.
Перший крок до мрії Валерія вже зробила — організувала танцювальні гуртки для дітей. Це — шоста історія з циклу "Життя з нуля".
На Черкащину Валерія переїхала разом із бабусею — Валентиною Куришовою. Пані Валентина показала нам світлини з сімейного архіву. На них – життя "до" у рідному Часовому Яру. На одній з них — святкування її ювілею у 2019 році.
"Для мене приготували вірші, зняли відео. На ноутбуці показували, пісні співали", — пригадала вона.

Лише у спогадах та на фото — подвір’я рідного дому:
"У нас вдома був маленький ставочок. Там була риба: коропи, комети".


Нині все це залишилось за пів тисячі кілометрів. Виїжджати вирішили у 2023-му:
"27 січня десь у ста метрах десь від нашого будинку прилітали ракети, гради. Все горіло. Поряд із нами школа була нова, тільки відбудували. У той день згоріла і школа, і декілька будинків".
Під обстрілами, пригадала пані Валентина і виїжджали:
"Дуже стріляли, коли ми виїжджали. Перед нашою машиною ракета впала. Добре, що не розірвалась".
Новою домівкою для бабусі та онуки стала Сагунівка на Черкащині. Тут Валерії у свої 19 років вдалося втілити свою мрію – вчити дітей танцювати. Про це, з її слів, мріяла ще з дев'ятого класу.
"Коли я сюди приїхала, то побачила, що є досить багато є гуртків: і акробатика, і гімнастика, але не було танців. Тоді я прийшла до Ірини Іванівни, голови села, і запропонувала, щоб мене взяли на роботу. Вона погодилася. Нині приходжу тричі на тиждень, щоб потренувати дітей", — розповіла вона.

Ця робота, додала Валерія, відповідальна, бо потрібно працювати з дітьми. Серед її вихованців — діти різного віку: від 5 до 15 років:
"Всі молодці, всі стараються. З молодшою групою нині повторюємо бродвейський джаз – танець з парасольками, а зі старшою — хіп-хоп".

Для п'ятирічної Зори найважчі танці – швидкі:
"У них треба все запам'ятовувати і швидко все робити, а я так не можу".
Тетяні теж не все дається відразу. Та є те, що надихає:
"Хіп-хоп, хореограф і люди, які зі мною танцюють".

Восьмирічна Кіра відвідує заняття, аби не нудьгувати вдома:
"Щоб мені вдома не було нудно, та і уроки не відразу треба вчити, коли заняття".
До кожного учня в неї особистий підхід, розповіла Валерія:
"У них дуже багато енергії, її треба кудись дівати, перенаправляти, їх треба якось мотивувати. У батьків були деякі сумніви щодо мого віку й досвіду. Не зовсім довіряли спочатку. Деякі батьки були присутні на тренуванні і так вийшло, що деяким не підійшло, діти перестали ходити, але більшість залишились і я з ними працюю".

Танцюють у різних стилях – хіп-хоп, джаз, контемпорарі. Постановка ж самих танців – це те, що відчуває серце, додала Валерія:
"Придумую сама, все йде від серця. Коли є натхнення, все виходить".
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині