Черкасець Володимир Руденко з першого дня повномасштабного вторгнення повернувся в Україну з-за кордону, аби стати на її захист. Та вже наприкінці березня 2022 року потрапив у російський полон. Під час обміну 31 січня Володимира вдалося повернути додому.
За понад півтора року неволі отримала від батька єдиний лист, але завжди вірила, що тато повернеться, розповіла донька Анастасія.
Донька Анастасія для свого тата Володимира Руденка складає святкове меню, хоча лише тиждень тому для нього за смаколик був окраєць хліба. Тато потрапив під обмін військовополоненими 31 січня. Його долю дівчина вважає особливою:
"У 1999 році тато переїхав взагалі жити в Москву, він там прожив майже 15 років, у нього там було своє життя, він займався будівництвом".
Після анексії Росією Криму та її вторгнення на Донеччину та Луганщину пан Володимир без вагань повернувся в Україну.
"Він тоді сказав: я тобі не казав, але я приїхав на війну".
З 2014 почалася його історія в Збройних Силах України у складі повітряно-десантної бригади. За плечима чоловіка – оборона Авдіївки та Зайцевого:
"У травні 2017 року, він отримав травму, у нього порвалася хрестова зв’язка в коліні, йому робили операцію, видаляли меніск, десь пів року він проходив на реабілітацію і після того вже звільнився зі служби. Потім вирішив поїхати за кордон, якийсь час він працював в Чехії, потім в Польщі".
Та як тільки розпочалось повномасштабне вторгнення в Україні – відразу ж рушив додому. Боронив державу на сході:
"Останній раз ми поговорили з татом 18 березня, він сказав: все добре, немає зв'язку. 19 зранку, він не подзвонив, ну думаю – немає зв'язку".
Очікуючи звістки від тата, врешті дізналася, що він у полоні:
"Мені написала дівчина що бачила його у групі, в мене тоді все обірвалося. Я подзвонила татовій сестрі. І кричала: він живий, він живий. Після того я ще обдзвонила всіх серед ночі: СБУ, Національне інформаційне бюро, центр комплектування".
Відтоді й почалося нестерпне очікування. Та сидіти, склавши руки, не могла:
"Службове розслідування потрібно було отримати з частини, форму 55, довідку з Національного інформаційного бюро, довідку з Міжнародного комітету Червоного Хреста. Я дуже швидко зібрала ці документи й дуже розраховувала на обміни".
За понад півтора року полону – від тата їй передали один лист. Його Настя цитує напам’ять:
"Вітаю, дорога донечко! Я живий-здоровий. У мене все добре. Умови хороші, нам надають медичну допомогу, баня – раз на два тижні. Я сумую за тобою, Машею та Василісою. Молюся за вас щодня".
Жінка розповіла, що у відповідь написала теж листа:
"Я написала такий самий, тільки дуже довгий. Про дітей. На які гуртки вони ходять перерахувала всіх родичів. І я тоді не подумала, що треба писати російською і написала листа українською. Приклала до нього малюнки дітей. І так десь раз на місяць я відправляла листи. Інші писала російською. І зараз, коли тато вже повернувся, він сказав, що єдиний лист, який йому видали, це той українською. Що він був дуже щасливий, його видали в жовтні 2023. Вся камера тішилася, ті малюнки всі розглядали, плакали".
Проте інші листи до Володимира не доходили. Своє довгоочікуване повідомлення отримала тиждень тому:
"Повідомлення від Координаційного штабу: Вітаємо, Руденка Володимира Валентиновича було звільнено з полону. Кричу: діти, діда поміняли. Ми всі почали плакати, сміятись, плакати, і сміятись".
Такі ж емоції охопили й сестру Володимира Юлію. Пригадала:
"Я його хочу просто доторкнутись. Щоб оце очікування, оті всі думки вони реалізувалися, що ось він живий".
Попереду у звільненого з полону пана Володимира тривала реабілітація. Та попри це, родина мріє про подорож на острови:
"Влітку поїдемо відпочивати на острови на Дніпро, як колись. Їх там, у полоні, на вулицю вивели один раз за майже два роки. Я думаю, що він буде дуже радий проводити час на природі ще й з нами".
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
