Житель села Івківці на Черкащині Назар Лавріненко реставрує старовинні санки, які зі своїх горищ йому віддають місцеві жителі. Деякі — перейшли у спадок.
Стельмахувати почав рік тому і наразі відновив понад десяток саней, розповів пан Назар Суспільному.
"Їх вже, здавалося б, треба було б викинути на сміття" — так майстер каже про речі, з якими працює.
Одні з саней дісталися пану Назару від дідуся. Їх він реставрує у невеликій майстерні на подвір’ї.
"У мене представлені різні види саней: від великих кінських — до маленьких дитячих гринджол для катання з гірки. Є господарські сани, вони вантажні, щоб возити щось господарству, наприклад, сіно коням чи буряки", — розповів він.
Майстер пояснив різницю між санями та гринджолами:
"Якщо санчатах немає копилівКороткі стійки, на яких лежать опле́ні — поперечні бруси, що з'єднують полози, то це класичні, архаїчні гринджоли".
У кожному виробі, розповів пан Назар, намагається зберегти автентичність.
"Полозки — це найцінніше. Маючи їх, можемо зробити сани чи гринджоли за пару годин. А от самі полозки – це складніше. Бо щоб їх отримати, треба знайти деревину, яка має спеціальний корінь. Якщо викорчувати цю деревину, корінь виходить як основа полозка, а далі – стовбур деревини. Спершу знімаються розміри оригінальних деталей. Те, що шашіль поїв, що згнило, поламане — міняємо", – пояснив він.
Окрім саней, майстер реставрує ще й вози. Їх віддають за безцінь або просто дарують місцеві.
"Класичний віз міг бути трохи укороченим — для корови. Для коней він довший, для двох коней — ще довший. Тобто все залежить від тягової сили".
Один із возів подарували нащадки родичів Володєя Гапича — дідуся, що жив неподалік. На цьому возі він возив свою дружину ярмаркувати:
"Після реставрації він був дуже популярним у дітей, катались на ньому. Дорослих теж катали".
Однорічна донька пана Назара теж із мамою катається на санках.
"Це екстремально, а я люблю екстрим. Ми так їздили до друзів, по ялинку", — розповіла дружина, пані Тетяна.
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
