24-річний Антон Буткевич із Черкащини 28 листопада загинув поблизу села Терни на Донеччині. Як оберіг він носив з собою записку від дівчини та мріяв станцювати з нею вальс на випускному.
Нині його рідні та близькі збирають підписи під петицією, в якій просять надати йому звання Героя України, розповіла Суспільному дівчина загиблого — Анна Стеценко.
У 2019 році Антон почав служити у Нацгвардії України. Із 2019-го по весну 2021 року брав участь в АТО. З початком повномасштабного вторгнення став на захист країни. Був старшим солдатом, кулеметником стрілецького відділення.
"Нас познайомили друзі, коли він приїжджав у відпустку. У мене є браслет, який я йому дарувала і який він весь час носив з собою. Він для нього був дуже важливим. А записку, яку я йому відправляла, носив під чохлом. Говорив, що це його обереги. Для мене, як і для нього, це дуже особливі речі. Взагалі, все, що він мені дарував, — для мене особливе", — розповіла Анна.
Хвилювалася за коханого і разом із ним будувала плани на майбутнє, додала вона:
"Ми дуже хвилювалися за нього. Я старалася підтримувати, допомагати всім, чим могла. Ми з ним будували плани, мріяли. Хотіли, щоб весь цей жах війни якнайшвидше закінчився. В мене у червні випускний, він хотів, щоб ми разом станцювали вальс, разом обирали мені сукню на випускний".
Коли був у зоні бойових дій, ніколи не говорив, що йому важко, а, навпаки, сам підтримував всіх, зазначила Анна.
"Із 9 по 23 листопада він був у відпустці. Всі ці дні ми провели разом. 23-го вдень він поїхав у частину. В останнє я з ним говорила перед тим як він поїхав на позиції, 26-го. Про те, що він загинув мені розповів його рідний брат. 30 листопада зранку принесли сповіщення про загибель", — розповіла вона.
На фронті Антон мав позивний "Марлі".
"Марлі був дуже файним другом, мені дуже не вистачає його і його приколів. Сумно, що тепер у мене немає людини на фронті, з якою я відчуваю себе комфортно. Це нечесно, що доля забирає таких, як він", — розповів один із побратимів із позивним "Гривня".
Про те, що Антон мав багато мрій і планів, розповіла мама Віталіна:
"Дуже пишаюся своїм сином. Він віддав своє ще зовсім юне життя за нас з вами, за Україну, за рідну землю, за перемогу, полишивши багато планів та нездійснених мрій. Йому навіки залишиться 24".
Яким запам'ятав Антона розповів товариш загиблого Богдан:
"З Марлі я був знайомий з 2014 року, коли нам було по 16. Він був для мене дуже близьким другом, братом не по крові, а душею, прикладом справжнього чоловіка, навіть у ті підліткові роки. Це був друг, який ніколи не підведе і віддасть останнє без жодного докору, людина, яка скаже завжди все в очі і ні слова за спиною, завжди відстоїть думку і честь друзів попри все. Людина, яка буде йти до останнього. Так він і вчинив, коли почалася війна. Коли доля розділила наші шляхи, він не забував друзів, підтримував та допомагав усім, кому міг, зокрема, й мені. Оскільки в мене на той час було досвіду та навичок менше, ніж у побратимів, він завжди підказував усе, що потрібно, та морально підтримував. Не цурався. Для мене він назавжди залишиться братом. Ми обіцяли один одному, що підемо захищати Україну. І він дотримав своє слово, як і я".
Нині рідні та близькі збирають підписи під петицією за присвоєння посмертно Антону звання Героя України посмертно. Для них дуже важливо, щоб про нього знали і памʼятали, зазначила Анна.
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
