11 вересня на Черкащині поховали 26-річного старшого сержанта Олександра Шевченка. Він загинув 10 серпня під час виконання бойового завдання. Вшанувати героя на Площу Слави прийшли його побратими, друзі та рідні.
Олександр був заступником командира групи спеціального призначення, повідомила Суспільному речниця обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Аліна Кривошея.
Загиблий був родом із села Лукашівка, що на Чорнобаївщині. Мав велику родину — багато братів, сестер. Батьків давно немає в живих. Олександр сам прокладав собі дорогу в життя. Закінчив школу, переїхав до Черкас, навчався, отримав спеціальність. У 2016 році по контракту одягнув військову форму і не знімав до останнього, розповіла упорядниця поховальної церемонії Світлана Ціон:
"Він пройшов і побачив те, що не бачимо і не відчуваємо ми. Тільки з чужих слів. Він був відважним, сильним, відповідальним. Воював там і зустрів своє кохання — Яну. Осінь. Люди збирають врожай, а після збору врожаю починаються весілля. Але у нас зараз немає весілля. Наречена залишилася без коханого, брати і сестри без брата. Для старших сестер Люби і Яни він був завжди маленьким хлопчиком, хоч і набагато мудрішим, ніж хтось інший. Усі, хто віддав життя за Україну і за кожного з нас, мали велику любов. Кажуть "віддали життя". Ні, у них це життя нещадно забрали. Вони хотіли жити, мріяли жити, будувати плани на майбутнє і дихати вільно в своїй квітучій державі".
До Черкас попрощатися зі своїм учнем приїхала і його перша вчителька Олександру Людмила Дернова.
"Усі діти, яких я вчила, є частинкою мене. Сьогодні дуже боляче говорити про те, що ми втрачаємо таких хороших дітей. Був маленьким, красивим, симпатичним хлопчиком, який ніколи не створював ніяких проблем у школі. Це дитина, яка мала велике добре серце. Сьогодні саме такі захищають нашу країну, саме такі віддають найдорожче, що вони мали, — своє життя. Важко говорити про те, що ми втрачаємо молодого красивого хлопця. Ця дитина створила сама себе, досягла багато у своєму житті. Ця дитина віддала своє життя. Низький уклін і співчуття його великій родині, яка трималася і допомагала йому, щоб Саша прийшов з перемогою. Але він прийшов на щиті".
Староста Лукашівської громади Микола Ратушний розповів, що служба в армії загартувала характер Олександра.
"Рідні і побратими називають його надзвичайно дисциплінованим, надзвичайно вимогливим до себе і до друзів. Плануючи надалі своє життя, Саша після повернення з бойового завдання мріяв 27-го вересня зареєструвати шлюб, але доля так розпорядилася, що Саша не повернувся".
Отець Віталій згадав, що біль, крик душі від втрати найрідніших не можливо нічим затамувати. Додав, що час не заліковує, а лише вчить жити з болем.
"Низько вклоняємося Олександру, висловлюючи йому та захисникам і захисницям, які віддали життя за нас і за нашу Україну, слова вдячності. Дякуємо, Олександре, що ти пожертвував своїм життям, не пожалів його, захищаючи своїх рідних, друзів, кожного з нас, навіть тих невдячних, які продовжують і надалі жити так, наче війни на нашій землі немає. Найвища ціна, яку може віддати людина, — це життя. Олександр проявив найбільшу любов, показавши, що нікого і нічого не боїться. Нехай ті, хто надалі нас захищають, цю справу святу доведуть до кінця, нехай буде знищений ворог, нехай буде вільною, сильною, незламною наша багатостраждальна Україна".
Маєте новину про події з життя на Черкащині? Надсилайте сюди
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
