У селі Старий Мохнач на Черкащині 3 травня відбувся етнофестиваль "На берегах Сули". Аби підтримати та популяризувати українську народну культуру та допомогти ЗСУ, відвідувачі могли долучитися до доброчинного аукціону.
Захід зібрав близько тьох сотень людей з усієї області. Вони могли послухати українські народні пісні, побачити картини 13 місцевих художників та долучитися до майстер-класів, розповів Суспільному організатор Віктор Мірошниченко.
Аматорський фольклорний ансамбль "Оберіг" Красенівського будинку культури — один із колективів, які виступали на сцені.
Керівниця ансамблю Вікторія Синевич розповіла: участь у подібних заходах беруть регулярно:
"Ми постійно готуємося, у нас проходять репетиції, концерти, фестивалі, так що ми готові завжди".
Своїми піснями прагнуть поліпшити настрій слухачам, додала вона:
"У нас жартівливі, побутові пісні, про кумів, про любов про кумів, про козаків".
За словами учасниці ансамблю Євдокії Мозгової, у супровід для аматорського колективу обрали й аматорські інструменти:
"У давнину полотняні сорочки не гладили, а намотували виріб на качалку і рублем отак. Так тоді прасували. Ми знайшли в нашому музеї рубель, ложки і щоб було веселіше, щоб дійсно загадати народне, вирішили їх використати".
Відвідувачку фестивалю Катерину Онопрієнко атмосфера фестивалю надихнула теж вийти на сцену:
"Я згадала як я теж співала акапельно пісню: «Хлопці-риболовці, козацького роду, візьміть мене в човен, перевезіть через воду». Вирішила теж акапельно заспівати".
На фестиваль пані Катерина приїхала із Мельників:
"Буквально сьогодні, як то кажуть екстрено, ми зібралися і приїхали, тому що в нас українська душа. Ми любимо пісні, любимо такі заходи. Я ще пам’ятаю коли в нас вдома, де я народилася, в Мельниках, були хати під соломою, і коли я це бачу, то це для мене як перенестися в дитинство".
Черкащанка Марія Федосенко графітним олівцем писала портрети охочих. На фестиваль приїздила відпочити разом із подругами:
"Нам написали про цей захід і ми не могли цього проігнорувати. Ми проводили також майстерклас по українських розписах".
Учасниця фестивалю Тетяна Лазірська народилася неподалік місця, де проходив фестиваль. На картинах, написаних її чоловіком, зображені місця її дитинства:
"У молодості, це 30 років тому, ми приїжджали сюди і він олівцем написав мій портрет. Це хата брата мого дідуся, вони по сусідству з нами жили".
Серед робіт інших художників можна побачити й картини його дідуся, розповів учасник фестивалю Сергій Любивий. Спогадів про родича не має, адже той загинув під час Другої світової війни:
"Його колекція нараховувала понад 30 картин. Але в 43-му році, коли нацисти відступали з України, селище Чорнобай було наполовину спалене, зокрема, і будинок, де жив мій дід. Потім був голод 1947 року і частину з тих картин, що врятували, бабуся обміняла на продукти".
Фестиваль "На берегах Сули" проходив на території етносадиби, розповів її власник та організатор заходу Віктор Мірошниченко.
"Мета — підтримка та популяризація української народної культури. Це місце сили, хто до нас приїздить — усі відчувають особливу енергетику. Вона тут споконвіку", — пояснив він.
На фестивалі проводили доброчинний аукціон: продавали книги письменника Анатолія Дімарова та добутий ним напівдорогоцінний камінь — агат. Також збирали донати.
"Він родом із Миргородського району, але пише у своїх спогадах, що в Мохначі знайшов свою другу батьківщину. Анатолій Андрійович збирав ці каміння сам, ходив в експедиції з геологами, сам обробляв і сам шліфував", — розповів Віктор Мірошниченко.
З його слів, вдалося зібрати 17 575 гривень, які спрямували на потреби Збройних сил України.
