22-річний прикордонник Андрій із позивним"Фес" до війська долучився у лютому 2023 року. За два роки встиг побувати на різних напрямках фронту — Бахмутському, Харківському та Сумському. Нині працює інструктором — передає бойовий досвід новобранцям.
До Дня прикордонника, який відзначають 30 квітня, розповів Суспільному свою історію.
За словами Андрія, бути військовим він хотів із дитинства. Цю мрію почав втілювати після дев'ятого класу: спочатку навчався у військовому ліцеї, далі — в академії Держприкордонслужби. На другий день після випуску, у лютому 2023-го, він долучився до загону "Сталевий кордон".
Найважчим днем за роки служби був перший бойовий вихід, розповів Андрій. Тоді, за його словами, вперше відчув, що таке справжній страх і водночас справжня відвага:
"Це був Бахмутський напрямок. Ми були першою штурмовою групою, яка виходила, нас було 27. Я вже був тоді начальником застави. Ми туди вийшли 26 червня".
Далі була Кліщіївка, Харківський та Сумський напрямки. Відповідальності додавала й роль командира, адже в цьому статусі на його плечах — не лише успіх завдання, а й хвилювання за кожного бійця:
"Бути командиром — дуже важка робота, завжди переживаєш за людей. Немає такого, що лягаєш спати і такий: я собі ляжу в ліжечко, а люди на позиціях хай стоять, працюють, доповідають, кричать в радіостанцію. Я за них переживаю".
Нещодавно "Фес" став інструктором для майбутніх прикордонників. Із ними ділиться своїм досвідом: тактиками та помилками, які не знайдеш у підручниках:
"Я вважаю, що тільки люди, які брали участь в активних бойових діях, мають навчати інших. Якщо не був там, то як він може дізнатися і підказати людям, як діяти в тій чи іншій ситуації?".
Попри роботу в тилу, "Фес" визнає — в думках і досі рветься на фронт до побратимів, бо саме там усвідомив своє покликання — бути прикордонником. Військовим, додав, залишиться навіть після перемоги:
"У мене часто є такі думки, що я хочу назад. Я там знаю всіх, знаю роботу і знаю, що мені робити. Якщо є хороший колектив, то можна служити і воювати будь-де".
