Черкащанин Віталій Горпініч у вересні 2024 року під час виконання бойового завдання отримав поранення та ампутацію ноги.
Нині проходить реабілітацію та готується до поновлення на військовій службі, розповів він Суспільному.
Віталію Горпінічу — 21 рік. Він військовослужбовець Третьої окремої штурмової бригади. Військовий однострій не знімає навіть у цивільному житті. Пояснив, що форму одягає як нагадування про рік бойових дій та поранення.
"Важко після всього пережитого повертатись у цивільне життя, змінюється світогляд і розуміння. Є багато хлопців дорослих, більших за мене, які ходять, вони бояться, ходять у нічні клуби, випивають, а потім починають казати, що війна це таке, її тут немає, вони не роблять нічого, аби ми наблизились до перемоги, зовсім взагалі, байдужі люди".
Вперше за пів року реабілітації приїхав додому, аби одружитись, розповів. А під час боїв за Авдіївку його оберігали побратими та страх не побачити рідних.
"Завжди страшно, весь час страшно, але цей страх потрібно контролювати, направляти його в правильне джерело, бо якщо ти піддасися страху, ти наражаєш на небезпеку в першу чергу себе і своїх побратимів".
В один з таких виходів на бойові позиції вберегтись не зміг.
"Або був прильот, або можливо я нарвався на СВП — саморобний вибуховий пристрій, можливо хтось заклав з ворогів. І все, піднявся пил, я спочатку нічого не зрозумів, контузило, а потім дивлюсь на ногу і бачу, що нога не жива".
Та для нього, додав, нічого не змінилось — тільки ногу змінив на залізну.
"Зараз протез це те саме, що нога є, ти просто її не відчуваєш".
Шість місяців тривала реабілітація після поранення. Наново вчився ходити, бігати та звикав до нового способу життя, розповів Віталій.
"Ти звикаєш спочатку потихеньку, підіймаєш легеньке, пробуєш ходити, ставати на ногу. Коли я перший раз ставав — це щось нове просто, тобі незвично, ти не розумієш як взагалі це працює. Я коли ходжу з протезом — штанину підіймаю, якщо десь якісь нерівності, щоб був візуальний контакт".
Нині він займається спортом, аби після відновлення знову повернутись до підрозділу.
"Те що буду знову виконувати ті завдання, які виконував — є шанс, але дуже маленький. Скоріше стану інструктором мене поставлять на посаду інструктора або робитиму дрони".
Додав, що стати підміною для побратимів та захистити родину — його пріоритет.
"Щоб вони не дізнались, що таке насправді війна. Наприклад, моя дівчина, я її дуже сильно кохаю, я не хочу, щоб вони розуміли справжню суть війни".
