У Черкасах у 2025 році поминальний день припадає на 27 квітня. Цього дня люди зазвичай ідуть на цвинтар, аби вшанувати померлих родичів.
Чи варто класти цукерки на могили та як правильно вітатися цього дня, розповів Суспільному настоятель Свято-Михайлівського кафедрального гарнізонного собору Володимир Гладковський.
"Гробки", "Проводи", "Радуниця", "Провідна неділя" — у народі поминальний день має різні назви. Коли зазвичай припадає цей день і чому ця дата не всюди однакова?
Наступний тиждень після Великодня називають Світлим тижнем. А першу неділю по Великодню називають Антипасхою, або ще дехто каже Провідна неділя. Цього дня люди відвідують могили своїх померлих родичів, а священники на цвинтарях служать панахиди.
Це може бути не тільки неділя — у когось в суботу, в когось — у п'ятницю, в когось — у понеділок. А подекуди цей день може бути на Трійцю. Все залежить від того, як заведено в тому чи іншому місті, селі. Колись священник був, наприклад, один на цілий район. Відтак в один день не міг служити панахиду на усіх кладовищах. Коли ж церкви були закриті, а потім почали відкриватися, священників також не вистачало. Тому, як тоді священник поділив де в якому селі буде поминальний день, так воно і стало традицією.
Що потрібно взагалі робити в цей день?
У ці дні люди приходять на цвинтар, там священник служить загальну панахиду, а потім підходить до могил, куди його запрошують, і звершує службу там.
Подекуди є звичаї, коли люди п'ють алкоголь, їдять на цвинтарях. Що можете сказати про такі традиції?
Це категорично заборонено церквою. Це звичаї, які насаджували людям під час радянської влади, де за наказом голови колгоспу (а він, відповідно, виконував наказ партії) треба було на цвинтарях зробити столи і щоб на них був алкоголь, тобто щоб померлих поминали не молитвою, а алкоголем. А все, що якась дурничка, у нас зазвичай дуже швидко приживається. Тому на цьому і виросло не одне покоління. День, коли люди мали молитися за своїх померлих, перетворювався у великий пікнік. Іноді такий "бенкет" на цвинтарі навіть починали з гри на музичних інструментах, з пісень.
На цвинтарі цього всього не повинно бути. По Старому Заповіту, на цвинтарях звершувалися божественні літургії. А вже у Новому Заповіті було окреме місце для молитви і вже не приносили в жертву тварин, а мали безкровну жертву — хліб і вино. Тому цвинтар має святість, як і церква.
Чи можна класти їжу на могили?
Те, що люди приносять — якісь цукерки, паски, яйця — це як милостиня за померлих. Краще віддати її тим, хто потребує. Бо коли їжа залишається на могилі, то потім собаки чи інші тварини її розносять. Або, наприклад, яйця кладуть, вони можуть і протухнути на тій могилі. Це могилка, там мають квіточки собі рости гарненько, лампадочка горіти або свічечка. Але не харчі. Тим більше як кажуть в народі, із цвинтаря не можна нести нічого додому. А в ті дні діти приносять додому цукерки, зібрані прямо з могил. Хочете дати щось дитині — дайте шоколадку чи кілька цукерок. Але не варто розкладати їжу на могилах.
Яке значення має запалена на могилі свічка?
Ми коли молимося — чи у храмі, чи вдома, ми запалюємо свічку. Свічка — це як своєрідний провідничок нашої молитви до Господа. Так само на могилі: ми приходимо, перехрестилися і кажемо: "Пом'яни, Господи, душі спочилих рабів Божих", називаємо їхні імена, читаємо молитву за них і запалюємо лампадку чи свічечку.
Що потрібно приносити на цвинтар?
У цей день треба прийти прибрати на могилках своїх рідних. Можна якогось гарного рушничка принести, або квіти живі. Запалити лампадку, помолитися, запросити священника, аби він почитав молитву над могилою. І цього буде повністю достатньо.
Чи треба якось особливо вітатися в поминальний день, чи достатньо цього вітання традиційного, Великоднього?
Так, Великоднє вітання "Христос Воскрес" у нас вживається аж до Вознесіння, яке припадає на сороковий день після Воскресіння Ісуса Христа. До цього дня ми вітаємося так. Якщо хтось скаже вам "Добрий день", то ви відповідайте йому "Воістину Воскрес".
А якщо людина не може відвідати могили родичів, але хоче згадати своїх рідних, що можна зробити?
Ніякої особливої служби в цей день у церквах немає. Але можна прийти до храму і замовити там панахиду.
Суспільне розпитало історика та краєзнавця Сергія Ганницького про традиції, які залишилися на Черкащині після Радянського Союзу. З його слів, тогочасна влада забороняла поминальні дні:
"Зараз про це мало хто пам’ятає, але радянська влада забороняла «поминальні дні», які відзначають через тиждень після Великодня. Забороняла, але оскільки остаточно перемогти не змогла, запровадила офіційний поминальний день, день коли не забороняли збиратися біля могилок — 9 травня. І було два виміри Дня перемоги: помпезно-офіційний з парадами і Брєжнєвим на Мавзолеї і родинний — на кладовищі біля тих, хто відійшов у кращий світ на війні і після неї. Саме тоді й вигадали застілля на кладовищі — ставили великі столи, аби всі сиділи поруч та проголошували прорадянські промови".
Читайте нас у Telegram
