Від початку повномасштабного вторгнення жителі Пулинської громади плетуть маскувальні сітки для ЗСУ і передають посилки для воїнів. Волонтери збираються у місцевому осередку п’ять днів на тиждень, до роботи долучаються педагоги, учні, пенсіонери та студенти.
Про це Суспільному розповіла педагогиня-організаторка Пулинського ліцею Наталія Пашківська.
За її словами, у неділю, 23 лютого, разом з іншими волонтерами вона передала на фронт сім маскувальних сіток, ліки, засоби гігієни, грілки, в’язані шкарпетки, а також дитячі малюнки та листи подяки від учнів Пулинського ліцею. Наталія Пашківська зазначила, що для виготовлення сіток у виробника закуповують спеціальний матеріал — спандбонд. На відміну від тканини, він легкий та швидко сохне.
"Довжина однієї сітки — 7 на 2 метри. За місяць ми виготовляємо до 900 квадратних метрів сіток. Іноді плетемо сітку площею 160 квадратних метрів — усе залежить від потреб наших захисників. Зараз, поки маємо фінансову підтримку від благодійників і небайдужих пулинців, намагаємося підготувати заготовки різних кольорів, адже кожен підрозділ потребує сітки, що відповідає місцевості, де він перебуває", — пояснила Наталія Пашківська.
Інженер Іван Тимощук самостійно зробив станок для нарізання стрічок. Суспільному розповів, що має двох племінників, які захищають Україну. Каже, що працюючи у волонтерському осередку разом з односельцями, йому легше чекати їхнього повернення.
"Спочатку, коли дівчата почали плести сітки, то різали ножицями, потім шукали фахівців на швейній фабриці, там різали. Потім мені показали такий станок в інтернеті й запитали, чи можу зробити. Я подумав і зробив. Дерев’яна планка, на ній 32 ножі, щоб було по три сантиметри, зробив рамку, дерев’яний барабан, щось зварив, щось виточив — так і вийшов цей станок", — розповів Іван Тимощук.
Волонтерка Олена Бондарчук розповіла, що її чоловік служить з квітня 2022 року й командує танковою бригадою на Донеччині. З перших днів війни вона долучилася до плетіння сіток і це допомагає їй справлятися зі стресом і напругою в очікуванні чоловіка.
"Коли він телефонує, у нього сльози, тремтить голос. Чоловікові вже 59 років, він прожив життя, усе розуміє. Це воюють його діти й онуки, то йому дуже важко, і він передає ці емоції мені, а я ось дівчатам розповідаю. Це дуже важко. Завжди просять допомоги. Зараз пулинці збирають йому на дрони. Велика подяка всім, хто допомагає", — сказала Олена Бондарчук.
За словами Наталії Пашківської, вони постійно підтримують зв’язок із військовими на фронті та швидко виконують усі їхні замовлення.
"Пулинці підтримують, приносять ліки, смаколики, грілки-пластини, а ми закуповуємо все необхідне. Долучаються й наші ліцеїсти — пишуть листи вдячності, малюнки. Усе це вкладаємо в кожне відправлення, щоб передати від дітей подяку", — зазначила Наталія Пашківська.
"Найбільша мрія у нас у всіх — про мир. І щодня чекаємо, сподіваємося, що, можливо, вже сьогодні, до вечора, і дай Боже, що ми сплетемо сітку на мир", — сказала Олена Бондарчук.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
