Перейти до основного змісту

"Найперше наїлися м'яса і хліба, бо в окупації цього не було", — переселенка з Маріуполя Галина Михно

У Житомирі за пів року роботи Центру підтримки "ЯМаріуполь" зареєстрували понад 400 маріупольців, які тут не лише шукають допомоги, а й самі допомагають переселенцям та українським військовослужбовцям. Так, зокрема, Галина Михно працює соціальним працівником у Центрі підтримки та плете маскувальні сітки на передову. Жінка розповіла кореспондентам Суспільного, що так рятується від спогадів про втрачене життя у Маріуполі.

З окупованого Маріуполя її родина Галини виїхала 22 квітня 2022 року. За її словами, двоє дітей, чоловік та батьки з речами йшли пішки у напрямку Бердянська на фільтрацію, розповідає жінка.

"У Василівці ми простояли дві ночі. В автобусі спали, їли. Дві ночі були, потім вранці мої батьки мама з татом пішли в магазин по хліб. Але сталося так, що мама загинула. У мами стався серцевий напад, у неї відірвався тромб і ми поховали її там же у Василівці", — розказала Галина.

Жінка згадала, як на блокпосту перевіряли документи "кадирівці".

"Нас "кадирівці" теж не пропускали, ми не могли пройти. Дуже довго нас затримували, не випускали, мого чоловіка хотіли забрати. Потім кажуть, аби я йшла, а вони його перевірятимуть. Я плакала, просила, щоб відпустили. Вони сказали, щоб я йшла сама, а то вони його розстріляють," — поділилася Галина.

Галина говорить, що коли побачили околиці Запоріжжя, український блок пост, то обійнялись і згадали, що дуже голодні.

"Нас зустріли на пункті зустрічі людей та нагодували. Найперше, що зробили — наїлися: і м’яса, і котлетки, і хліба. Ми з таким апетитом так їли все. Бо в окупації цього всього не було", — сказала переселенка.

Галина розповіла, що у Маріуполі родина жила у приватному будинку неподалік моря. Коли тікали з окупованого міста, то він ще був цілим.

"Пізніше дізналися, що 2 березня був прильот саме в наш будинок. У центр будинку, великий град розірвав все в будинку. Там нічого не залишилось. Дах підлетів і назад сів, але вже стін немає. Нічого немає, тільки фундамент залишився", — зазначила переселенка.

Вона додала, що окрім всього нажитого майна шкодує за котом Оскаром, якого не встигли забрати. Наразі тільки песик Тімка нагадує про життя у Маріуполі.

"Собака у нас йоркширський тер’єр, 10 років йому, але він з нами. Окупацію з нами проходив. А кота, на жаль, ми не врятували, бо той, коли ми виходили з хати, вистрибнув і побіг в хату. Будинок великий і ми його вже не могли шукати. Думали, що за кілька днів повернемось за ним, але не вдалося. Потім дізнались, що наш кіт живий, бігає там в окупації", — розказала жінка.

Із 2024 року жінка працює соціальним працівником у Центрі підтримки переселенців "Я Маріуполь", а чоловік працює на підприємстві Житомира. Донька студентка, а син школяр. Галина поділилася, що щаслива допомагати людям, це рятує від спогадів про зруйноване життя у Маріуполі.

Центр підтримки "ЯМаріуполь", Житомир, січень 2025 року. Суспільне Житомир/Тетяна Іскоростенська

"Мені дуже допомагає, я відволікаюсь і стає легше, бо це маріупольці рідні. Деяких не знаєш, а коли розпочинаєш з людьми розмовляти, то дізнаєшся, що з деякими навіть сусіди", — поділилася переселенка.

Переселенець з Маріуполя В’ячеслав Сичов, працівник Азовсталі, також кожного дня приходить до Центру підтримки переселенців плести маскувальні сітки. На війні у чоловіка загинув 23-річний син, який боронив Україну. В’ячеслав каже, що постійно підтримує зв’язок з захисниками.

"Говорили з хлопцями у шпиталі. Починаючи з командирів і закінчуючи рядовими військовими. Вони кажуть, що сітки потрібні. Це витратний матеріал. Війна — це взагалі витратний матеріал. І якщо є хоча б один шанс з мільйона, що ця сітка когось прикриє, то я намагаюсь його використати", — зазначив В'ячеслав.

В'ячеслав Сичов, переселенець з Маріуполя, Житомир, 22 січня 2025 року. Суспільне Житомир/Тетяна Іскоростенська

Фахівчиня культурних проєктів Центру підтримки переселенців "Я Маріуполь" Анна Антипенко переїхала до Житомира із Каховського району, Херсонської області. За її словами, спілкування з земляками допомагає переживати втрату домівки.

"Моя домівка також окупована. І я вам хочу сказати, що це ком’юніті, яке тут створилося із маріупольців, із інших переселенців та людей, які тут працюють. Воно дуже підтримує і допомагає нам триматися разом і шукати якусь опору у цьому світі, починати своє життя з початку та йти далі", — сказала переселенка Анна.

Анна Антипенко, фахівчиня культурних проєктів Центру підтримки переселенців "Я Маріуполь", Житомир, 22 січня 2025 року. Суспільне Житомир/Тетяна Іскоростенська

Центр підтримки "ЯМаріуполь", Житомир, січень 2025 року. Суспільне Житомир/Тетяна Іскоростенська

Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:

Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp

Топ дня
Вибір редакції