Перейти до основного змісту

Танці, поезія і фотографія: як поєднує навчання та хобі 16-річна бердичівка Мирослава Мариніч

Ексклюзивно
Мирослава Мариніч. Фото надала Мирослава Мариніч

16-річна бердичівка Мирослава Мариніч захоплюється мистецтвом, фотографією, займається танцями, пише вірші, перемагає у конкурсах. В інтерв'ю Суспільному вона розповіла, як поєднує навчання та різні хобі, як планує час і йде до своїх мрій. Вона вірить у важливість творчого самовираження та мріє надихати інших.

Ти є вихованкою зразкового ансамблю естрадного танцю "О-ля-ля" Центру позашкільної освіти імені Олександра Разумкова у Бердичеві. Як і коли захопилася танцями? Які успіхи маєш?

Перше знайомство з танцями відбулося, коли мені було майже 5 років. Я не ходила в дитсадок, тож мама записала мене на заняття з хореографії. Мені одразу припала до душі атмосфера танцювального класу, розминки і вправи, які ми робили, тому я охоче відвідувала уроки.

Мирослава Мариніч. Фото надала Мирослава Мариніч

Звісно, був період, коли я хотіла покинути своє хобі, але через деякий час відчула, що ніби частинка мене завмерла в очікуванні. Тоді я зрозуміла, що танець дає мені крила, наповнює мою душу радістю, а інколи допомагає зі смутком. Танцюючи, я розказую свою історію. Зараз я танцюю у кожній новій постановці — від естрадних і класичних до сучасних.

Мирослава Мариніч. Фото надала Мирослава Мариніч

У 2024 році брала участь у конкурсі "Міс Центру позашкільної освіти", представляючи танцювальний колектив. Восени 2024 року відбувся мій творчий вечір, де я презентувала два сольних номери і один із партнерками з колективу. Ми виграли вже чимало нагород, бо до війни їздили на різні конкурси.

А як почала писати вірші? Що надихає? Про що твої поезії?

З дитинства батьки прищепили мені любов до читання. Зараз я дуже багато читаю. Це мій спосіб ментально відпочити і набратися сил, помандрувати в інші світи і пізнати нове.

Я завжди хотіла розповісти свою історію, але не могла зібрати все до купи, щоб написати хоча б маленьке оповідання. Тож я написала один рядок, за ним — інший і вони на диво римувалися. Так я почали писати.

Мирослава Мариніч. Фото надала Мирослава Мариніч

Найчастіше мене надихають власні спогади про окремі моменти, події з мого життя. Іноді це роблять люди, які можуть просто проходити повз. Також мене надихає природа, а особливо гори. Я вважаю їх своїм місцем сили, бо кожна поїздка до Карпат — це щось магічне і незабутнє. Більшість моїх поезій про емоції, бо в моєму житті, наповненому мистецтвом, вони відіграють надважливу роль. Часом це про кохання або дружбу, фантастичні світи або рідні вулиці. Кожен із віршів — це якась крихітна частинка мене, якою я хочу поділитися з іншими.

Мирослава Мариніч. Фото надала Мирослава Мариніч

Ти також відвідуєш фотошколу. Що любиш найбільше фотографувати? Чи мала вже авторські фотовиставки?

У фотомистецтві мені найбільше подобається робити портрети, показуючи справжніх людей або ж їхні образи. Також мені приносить задоволення відпускати все на самоплив і робити так звані "вуличні фото". Люблю ловити моменти і події з життя людей, яких не знаю, і, можливо, ніколи більше не побачу.

Мирослава Мариніч. Фото надала Мирослава Мариніч

Два роки тому, у 2022 році, в мене була персональна фотовиставка, і ця подія дала мені впевненість у тому, що я не маю зупинятись, а можу досягати навіть більшого. Також саме після неї я наважилася на комерційні фотозйомки і досі час від часу беру замовлення.

Мирослава Мариніч. Фото надала Мирослава Мариніч

Маєш активну творчу діяльність, чи не заважає це навчанню у гімназії? Які успіхи маєш?

Іноді це дійсно важко. Але за всі ці роки я навчилася балансувати між улюбленим і потрібним. Мені допомагає те, що я люблю читати і маю фотографічну пам'ять, тож це спрощує багато завдань і економить час. Наприклад, більшість творів з літератури я читаю в повному обсязі, бо мені це подобається і допомагає на уроках. Та і загалом гуманітарні предмети даються легко. Загалом я відмінниця, хоч це часто тисне на мене, а іноді стає проблемою.

Мирослава Мариніч та заступниця директора гімназії №1 імені Т. Г. Шевченка Бердичева Марина Валентинівна Панчук. Фото надала Мирослава Мариніч

Як вдається все встигати? Що порадиш тим, хто не відвідує ніяких гуртків?

Якщо чесно, навіть не знаю. Просто стараюся планувати все завчасно і лишати хоча б один день на тиждень для відпочинку. Для мене найважчим було правильно розставити пріоритети на початку навчального року, і зараз я розумію, що це одне з найкращих моїх рішень. Але найчастіше життя не йде за планом, тож я навчилася швидко приймати рішення і покладатися на свої відчуття та інтуїцію.

Моя порада: не треба боятися, просто потрібно спробувати відвідати одне заняття. Можливо, нічого не станеться, а, можливо, це буде початком чогось грандіозного і приведе до успіху. Головне — робити те, що любиш, і не здаватися після першого провалу.

Участь Мирослави Мариніч у фестивалі обдарованих дітей. Фото надала Мирослава Мариніч

Чи визначилася вже, яку професію обиратимеш та куди вступатимеш після закінчення школи?

Для мене, як і для більшості підлітків, це складне питання. Єдине, в чому я впевнена: це буде щось творче, пов'язане з культурою, можливо, історією, а найбільше я хочу займатися саме мистецтвом.

Мирослава Мариніч. Фото надала Мирослава Мариніч

Про що мрієш?

Найбільше мрію про нашу перемогу і відновлення України. Хочу також, щоб кожен громадянин розумів важливість мови, якою розмовляє, пише, читає, споживає контент.

У мабутньому хочу більше працювати з творчими людьми і сама продовжувати творити, хочу надихати інших займатись улюбленою справою та розвивати її.

Мирослава Мариніч. Фото надала Мирослава Мариніч

Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:

Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp

Читати ще

Топ дня
Вибір редакції