Перейти до основного змісту

Історія успіху: як вчителька з Житомирщини Майя Рудюк у 50+ стала дипломованим психологом

Ексклюзивно
Нова професія після 50: як ваучер допоміг учительці історії з Головиного Майї Рудюк стати психологом. Фото надала Майя Рудюк

Вчителька історії з селища Головине на Житомирщині Майя Рудюк у віці 50+ завдяки ваучеру від служби зайнятості безкоштовно здобула освіту психолога. Вона отримала диплом з відзнакою і вже працює за новим фахом у місцевому ліцеї.

Про це Суспільному повідомила начальниця відділу комунікацій Житомирського обласного центру зайнятості Тамара Омельченко.

В інтерв'ю Суспільному Майя Рудюк розповіла, що надихнуло її вступити до університету, як проходив процес навчання, чи відчуває підтримку від колективу та учнів, які виклики виникли на шляху до нового фаху.

Рішення і мотивація

Що надихнуло вас у 50 років змінити професію, обрати психологію та вступити до університету?

Я по життю легка на підйом. Моя педагогічна діяльність передбачає постійне навчання, різні курси, вдосконалення кваліфікаційних вмінь, самоосвіту, тобто я підготовлена самою професією до здобуття нових знань.

Не можна сказати, що я радикально змінила професію: я продовжую працювати в Головинському ліцеї вже понад 30 років і нині поєдную викладання історії з роботою практичного психолога. Це велика відповідальність у наш нелегкий час: формувати громадянську свідомість в учнів на уроках історії і турбуватися про ментальне здоров'я дітей, колег, при цьому самій перебувати в ресурсі, знаходити позитив і натхнення в кожній миті життя. Не скажу, що мені просто. Але й не жаліюся — це мій вибір.

Майя Рудюк. Фото надала Майя Рудюк

Диплом Майї Рудюк. Фото надала Майя Рудюк

На чому базувався вибір професії саме психолога? Чи мали раніше інтерес або досвід у цій сфері?

Психологія мене цікавила завжди. Я — емпат, тонко відчуваю людей, їхні емоційні стани, недарма для подруг часто була "жилеткою", вислуховувала їхні проблеми, допомагала знаходити вихід з непростих ситуацій. В кожного з нас бувають якісь складні моменти, і саме в такий період мені до рук потрапив журнал "Психологія і я". Ви здивуєтесь, але за допомогою однієї зі статей я успішно вирішила складну життєву ситуацію. Відтоді років 7 я купувала цей журнал, коли бачила, і один час навіть виписувала. Так я серйозно зацікавилася практичною психологією, стала більше розбиратися в собі, своїх емоціях, емоціях своїх близьких і колег.

Також потреба дізнатися більше пов'язана із бажанням допомогти моєму чоловіку, який пройшов АТО, бої під Бахмутом, важке поранення, демобілізацію, повернення в рутинне життя вдома і відмову в працевлаштуванні на колишній роботі. Все це йому давалося непросто і моя підтримка була просто життєво необхідною. Я подумала, що таких хлопців-захисників буде дуже багато, і хтось повинен буде їм допомагати, коли вони повернуться з війни. Треба буде рятувати їхні зболені душі, тому потреба в психологах буде великою.

Майя Рудюк з чоловіком. Фото надала Майя Рудюк

Ваучер служби зайнятості

Як ви дізналися про можливість отримати ваучер на навчання? Чи було складно подати заявку та пройти всі етапи відбору?

Про можливість здобути другу вищу освіту завдяки ваучеру вперше я дізналася від нашої директорки ліцею, яка розповіла якось про таку державну програму. Я майже без роздумувань прийняла рішення подати заявку.

Процедура оформлення документів була досить простою і швидкою: без перепон і зволікань, з підтримкою працівників Черняхівського управління Житомирського обласного центру зайнятості, які йшли назустріч, все доступно пояснювали і направляли.

Наступного дня після збору документів я визначилася із закладом, де планувала навчатися. Обрала Поліський національний університет, бо педагогічний досвід в мене вже був, я все життя була в оточенні педагогів, а тут захотіла спробувати розширити коло спілкування, побачити людей інших професій, зрозуміти, якою є "внутрішня кухня" в інших вищих навчальних закладах. І не жалкую. Навчанням абсолютно задоволена. Починаючи від атмосфери студентського життя, від цікавих людей, з якими я познайомилася, від викладацького складу — досвідчених майстрів своєї справи — до умов навчання.

Навчання

Як проходив процес навчання? Що було найважчим і найцікавішим?

У нашій групі навчалося понад 30 студентів. Це люди віку 45+, різних професій, з різних районів і навіть областей. Всі вмотивовані, кожен мав свою історію і свою мотивацію, але об'єднувало нас спільне рішення вчитися на совість, вчитися так, щоб дійсно стати класними спеціалістами і вміти надати реальну психологічну допомогу. Викладачі були явно шоковані нашим відвідуванням університету, практично ніхто не прогулював лекції або практичні заняття. І наші наставники викладалися повністю, бо за півтора року опанувати психологічну освіту — це складний виклик.

Мені було цікаво навчатися. І зовсім не складно, як дехто може подумати. Мозок людини має здатність продуктивно працювати навіть в передпенсійному віці. Це я жартую, але не було вікової перепони у сприйнятті матеріалу чи в запам'ятовуванні.

Дуже цікаво проходили наші практичні заняття, зазвичай психологи створюють коло і далі відбувається "священнодійство", в результаті якого людина вивертає свою внутрішню суть, як рукавичку, все розбирається по поличках — такий собі анатомічний театр людської психіки. І після кола ти продовжуєш жити вже іншою людиною. Це так захоплює!

Для нас влаштовували навчання із коуч-тренерами, капеланами, волонтерами, практикуючими психотерапевтами. Кожна зустріч давала величезну базу необхідних знань, нового досвіду, шліфувала і відточувала наші навички.

З нами навчалися чудові дівчата, які вже мали досвід роботи з військовими, котрі потребували реабілітації. Вони проводили майстер-класи, вчили технікам арт-терапії, навіть робили ляльки-мотанки та виготовляли цукерки (кукінг-терапія), ліпили вироби з глини. При Поліському університеті діє Поліський хаб відновлення та арт-терапії для ветеранів і постраждалих від війни, у якому вже працюють мої однокурсники-колеги. Кожен, хто побував у хабі, відчув на собі зцілюючу силу різноманітних психологічних практик. Ось це, мабуть, головна мета нашого навчання: дієво допомагати людям, які травмовані війною, допомагати ментально відновитися, залишитися психічно стійкими в умовах війни.

Чи складно було отримати диплом із відзнакою?

Розуміння того, що я вчуся для того, щоб надавати дієву ефективну допомогу тим, хто її потребує, стало потужним стимулом, який привів мене до омріяного диплому з відзнакою. Все, що я роблю, я звикла робити добросовісно і якісно. Мабуть, це також допомогло мені відмінно скласти всі іспити, і навіть "прокачати" свої знання англійської мови.

Доброзичливу атмосферу для нас створили наші наставники. Розкажу про один випадок і стане зрозуміло, яким було ставлення до нас, студентів. Одного разу мені потрібно було відпроситися з однієї пари, і коли я запитала викладача, як я можу відпрацювати пропущену тему, вона відповіла: "Зробіть для себе якусь приємність". Я була вражена: такого домашнього завдання мені ще не задавав ніхто. Звісно, я самостійно опрацювала матеріал, але сам факт, як в університеті дбають про психологічний стан студентів, досить промовистий.

Випуск Майї Рудюк у Поліському національному університеті. Фото надала Майя Рудюк

Випуск Майї Рудюк у Поліському національному університеті. Фото надала Майя Рудюк

Новий етап життя

Як відчуваєте себе у ролі психолога в Головинському ліцеї?

Я працюю на посаді практичного психолога в ліцеї. Часто послуговуюся тими знаннями, які опанувала. Проходжу тренінги і слухаю вебінари, бо, щоб стати хорошим спеціалістом, треба постійно вдосконалюватися. Нещодавно пройшла тренінгову програму "Батьківство без стресу" з ініціативи ЮНІСЕФ в рамках проєкту "Поруч".

Майя Рудюк на тренінгу. Фото надала Майя Рудюк

Вчорашній вечір присвятила дослідженню важкої теми — "Психологічна втрата очима дітей". Після канікул виходимо на навчання, і одразу двом діткам буде потрібна моя допомога — вони нещодавно втратили на війні татусів. Тож я свідома того, що здобула справді безцінний фах, і якщо хоча б комусь мої знання стануть в поміч — я буду щаслива.

Майя Рудюк у Головинському ліцеї. Фото надала Майя Рудюк

Чи відчуваєте підтримку від колективу та учнів ліцею?

В колективі різна реакція: хтось вже повірив, що я можу допомогти, і мені про це відверто говорять, хтось ще не усвідомлює важливість професії психолога. А учні на собі відчули, що коли в закладі працює психолог, це класно. Запрошують прийти в клас, люблять аналіз ментальних карт, залюбки опановують техніки психологічної самодопомоги, відгукуються, коли проводжу діагностичні методики.

Також я маю заняття з дітками з особливими освітніми потребами. Так що роботи вистачає, шкода лише, що Міністерство освіти і науки виділило на наш заклад аж цілих 0,5 ставки практичного психолога. Тож про матеріальну вигоду від професії тут не йдеться. І це насправді проблема, тому що психолог змушений ще викладати предметні години, щоб отримувати більш-менш пристойну заробітну плату, а це часто забирає необхідний час і емоційний ресурс.

Хотілося б мати власний кабінет, де б відвідувачі: і діти, і колеги могли б відновлюватися і почувати себе затишно та комфортно. Поки що такого задоволення я не можу їм запропонувати.

Що б ви порадили людям, які бояться змінювати професію в зрілому віці? Які головні виклики виникли на шляху до нового фаху?

Раджу насамперед пам'ятати, в які часи ми живемо. Життя постійно ставить перед нами нові виклики і випробування, воно мінливе, нестабільне, непередбачуване. І тому разом із ним повинні бути гнучкими і ми. Рідко кому підносяться блага на золотому блюдці, переважно ми самі маємо потурбуватися про себе і взяти на себе відповідальність за своє майбутнє. Важко виходити з зони комфорту, іноді це вже й не комфорт, а стабільність, звичка. Але потрібно пробувати себе в чомусь новому, шукати своє.

Василь Поворознюк (стоїть у центрі) проводив зі студентами-психологами тренінгове заняття. Фото надала Майя Рудюк

В ідеалі прекрасно, коли знайдеш таку нішу, що приноситиме тобі задоволення і моральне, і матеріальне. Тому планую продовжити вдосконалюватися у новій професії і в майбутньому розпочати приватну психологічну практику. Вважаю, що все необхідне у мене є: наполегливість, віра в себе, вміння постійно вчитися, бажання допомагати людям. Аби тільки закінчилася війна, що є найбільшим бажанням.

Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:

Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp

Топ дня
Вибір редакції