Які населені пункти та вулиці на Житомирщині перейменували, скільки пам’ятників демонтували та яка їх подальша доля — кореспонденти Суспільного підсумували результати декомунізації та деколонізації у 2024 році в програмі "Тиждень. Житомир".
Перейменування парку, вулиць і провулків на Житомирщині
У квітні 2024 року в Житомирі рішенням сесії міськради Парк культури та відпочинку імені Юрія Гагаріна перейменували на Шодуарівський. Це рішення підтримала більшість присутніх депутатів 11 квітня. Перейменування здійснили на підставі Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії".
26 квітня 2024 року, згідно з розпорядженням Житомирського міського голови Сергія Сухомлина, у Житомирі перейменували ще дві вулиці: вулицю Маликова — на Захисників України, а Радіщева — на Берегову.
У цілому, на Житомирщині в 37 громадах перейменували 348 вулиць та провулків. 25 липня 2024 року Юрій Денисовець, який тоді виконував обов'язки начальника Житомирської ОВА, підписав розпорядження "Про деколонізацію топонімії". Згідно з документом, перейменування мали відбутися в 181 населеному пункті області:
- у 9 громадах Звягельського району;
- у 8 громадах Коростенського району;
- у 13 громадах Житомирського району;
- у 7 громадах Бердичівського району.
У списку нових назв вулиць та провулків переважають назви Травнева, Незалежності, Захисників України та Миру. Серед інших також з’явилися назви на честь видатних українців: Євгена Коновальця, Леоніда Каденюка, Ніни Матвієнко, Івана Сльоти, Тараса Шевченка та Лесі Українки.
Більшість нових назв нейтральні, хоча були можливості надати їм більш виразного українського змісту. Про це в серпні 2024 року розповів Суспільному співзасновник проєкту "Деколонізація. Україна" Вадим Поздняков.
"Якщо взяти, наприклад, Одеську область, то там взагалі немає нейтральних назв. І в містах, і в селах — всі мають український зміст, названі на честь місцевих захисників України, локальних чи загальнонаціональних культурних і військових діячів. А на Житомирщині вулиці Миру, Травнева — вони несуть у собі завуальований, але радянський зміст. Є, звісно, декілька громад, які порадували назвами, наприклад, Алли Горської, Євгена Коновальця. Але в цілому, я так розумію, обласна адміністрація вирішила дослухатися до волі громад і затвердила нейтральні назви", — зазначив Вадим Позняков.
Перейменування населених пунктів у рамках декомунізації
19 вересня Верховна Рада ухвалила постанову про перейменування понад 300 населених пунктів у рамках декомунізації. У постанові пропонувалося перейменувати чотири райони, 10 міст, 56 селищ і 262 села. Інформацію про це оприлюднили на сайті Верховної Ради України. Серед цих населених пунктів — дев'ять із Житомирщини. Зокрема, село Красногірка Хорошівської селищної громади отримало нову назву — Гранітне. Однак місцеві жителі виступили проти такого перейменування.
Староста Поромівського старостинського округу Лариса Войтюк розповіла Суспільному, що в Гранітному проживає майже 50 людей і питання щодо зміни назви обговорювалося з кожним. За її словами, місцеві висловили бажання зберегти назву Красногірка.
"Слово "гірка" означає підвищення, пагорб. Ми спускалися з пагорба і побачили криницю, оскільки стали ближче до рівня води. Що стосується слова "красне", то, можливо, воно пов'язане з традицією радянської влади. А якщо за старослов’янською мовою, то "красний" означає "красивий". Що стосується "гірки", то підвищення в пагорбі є. Однак, опитавши місцевих жителів, можемо сказати, що граніту саме на цій території немає. Проте поруч, на відстані близько кілометра, розташоване одне з найбільших родовищ червоного граніту в Україні", — розказав краєзнавець Ігор Цвіра.
Селище Першотравенськ у Звягельському районі також перейменували. Його нова назва — Порцелянове. Жителі цього села теж виступили проти змін.
"Насамперед Перше травня вшановувалося як пролетарське свято. Мусимо пам’ятати, що Жовтневий переворот був здійснений якраз силами пролетаріату. І Перше травня в радянські часи воно вшановувалося як пролетарське свято і для вшанування цієї диктатури пролетаріату", — пояснив експерт українського інституту національної пам’яті Богдан Короленко.
Окрім Першотравенська, на Житомирщині перейменували ще чотири населені пункти з назвами, які вшановували Перше травня. Це два села та селище з назвою Першотравневе у Коростенському районі, а також одне селище в Бердичівському районі. До переліку потрапили:
- село Підгородне Бердичівського району, яке отримало назву Підгороднє;
- село Жовтнівка Житомирського району, перейменоване на Поліщуки;
- село Перемога Житомирського району, яке стало Дідушанка.
Демонтаж пам’ятників
У громадах Житомирщини в межах деколонізації та декомунізації станом на вересень 2024 року демонтували три пам'ятники та шість окремих елементів на пам'ятниках із ознаками пропаганди російської імперської політики. Загалом громадам було рекомендовано демонтувати повністю або частково 40 пам'ятників чи пам'ятних знаків.
Про це йдеться в інформації, наданій Суспільному управлінням культури та туризму Житомирської обласної військової адміністрації. Згідно з даними, після розпорядження начальника Житомирської обласної військової адміністрації "Про деколонізацію топонімії" від 25 липня 2024 року демонтували об’єкти в таких населених пунктах:
- село Слобідка Житомирського району;
- Звягель;
- село Миколаївка Звягельського району;
- Бердичів;
- село Бежів;
- Черняхів.
Директор комунального підприємства "Зеленбуд" Олександр Волокіта зазначив, що 19 пам’ятних знаків, меморіальних дощок і пам’ятників, демонтуваних у Житомирі після ухвалення закону про декомунізацію, зберігають на території підприємства.
"Ті дошки, які виготовлені з граніту і можуть зберігатися на вулиці, зберігаються на відкритому майданчику. Щодо бронзового пам’ятного знака на честь нагородження Житомира Орденом Червоного Прапора, то він знаходиться у нас в закритому приміщенні. Крім пам’ятних дощок, тут зберігаються і пам’ятники Леніну, Карлу Марксу та Бородіну", — повідомив Олександр Волокіта.
За словами заступника керівника обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, краєзнавця Сергія Собчука, частину декомунізованих пам’ятників варто було б зберегти як музейні експонати.
"Хтось із істориків сказав: "Події історії — це рішення, прийняті тоді, які впливають на сьогодні". Ми сьогодні пожинаємо плоди того, що відбувалося колись. Для того, щоб це розуміти й не забувати, то, напевно, варто щось із цих пам’ятних знаків, дощок зберегти як наочний експонат — у спеціальному місці, у жодному разі, щоб це не було пропагандою і не було поклонінь і ходінь до них. Але для дітей, для молоді показувати ті страшні наслідки, щоб такого більше не відбулося. А те, що не несе за собою якоїсь особливої історичної чи культурної спадщини, дійсно варто було б утилізувати", — сказав Сергій Собчук.
Трансформація пам’ятників
У селі Котлярка на Житомирщині після прийняття закону про декомунізацію вирішили не зносити пам’ятник Леніну. Замість цього його перетворили на пам’ятник Шевченку. Ініціаторка перетворення, завідувачка місцевого будинку культури Тетяна Петрук розповіла, що якби пам’ятник знесли, грошей на встановлення нового не вистачило б. Тому громада вирішила дати нове життя старому пам’ятнику. Скульптура була покрита міддю, яку художник Володимир Герасимчук зняв, продав, а на вилучені кошти закупив матеріали для роботи.
"Хотілося зробити його так, як я уявляв. Комір я доліплював, "Кобзарик" замість кепки. Оббивав і болгаркою пиляв. Шарф я йому доліпив, щоб трохи його змінити. З піджака я робив пальто. Не вдалося змінити пам’ятнику ноги. Тарас Шевченко носив модні туфлі із загостреними носами. Проте, загострити округлі чоботи Леніна не вдалося. Я пробував, але їх неможливо було зрізати болгаркою", — розказав Володимир Герасимчук.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
