До 170-річчя від дня народження житомирянина, піаніста і композитора європейської слави Юліуша Зарембського зусиллями команди дослідників з Житомира реалізували мистецький проєкт, в рамках якого створили, видали та презентували книгу наукових розвідок про митця "Юліуш Зарембський: відомий і невідомий", відшукали у Бельгії ноти та вперше виконали у Житомирі та в Україні його "Галицькі танці".
Журналістці Українського радіо Житомир Наталії Кулініч кандидатка мистецтвознавства та музикознавиця Ірина Копоть розповіла, що Музей Бориса Лятошинського у Житомирі створив пошукову команду. Завдяки її зусиллям побували у Брюсселі, щоб дослідити документи, які стосуються життя і творчості музиканта. Так житомиряни виконали духовний заповіт свого земляка — поета і краєзнавця Валентина Грабовського, який почав досліджувати біографію митця кілька десятиліть тому та мріяв віднайти його нотний рукопис.
За словами Наталії Кулініч, підсумком пошукової роботи стало видання книги "Юліуш Зарембський: відомий і невідомий", першої в українському музикознавстві, яка розкриває світові невідомі раніше сторінки життя і творчості музиканта. Її презентація відбулася у Домі української культури. Членкиня наукової ради Музею Бориса Лятошинського Дар'я Шміло зробила одне з основних пошукових досліджень та стала однією з упорядниць видання.
"Попри те, що Зарембський був дуже відомим у Європі музикантом та улюбленим учнем одного з найбільших піаністів світу — Ференца Ліста, так вийшло, що багато років його творчість в Україні не досліджували. Це було пов'язано насамперед із ставленням до постаті польського митця під час панування спочатку царської влади, а потім комуністичного режиму, тоді займатися його творчістю вважалося недоцільним. Тому залишилося небагато матеріальних слідів його перебування у себе на батьківщині", — розповіла журналістці Українського радіо Житомир Наталії Кулініч Дар'я Шміло.
За її словами, будинок у Житомирі, де проживала родина Зарембських, був знищений у 1960-х роках.
"Фактично те, що ми маємо — це його могила на Польському кладовищі, а також барельєф у костьолі Святої Софії, який був зроблений видатним польським скульптором Анджеєм Прушинським. Оскільки митець помер у досить молодому віці (31 рік), це вплинуло і на те, що сам він не встиг упорядкувати свої твори. Його родина після 1918 року була змушена залишити Житомир. Тому перші біографічні розвідки з'явилися на багато років пізніше від його смерті. І лише на початку 90-х років, коли Україна стала незалежною, з'явилися деякі дослідження, зокрема, нашого житомирського поета і краєзнавця Валентина Грабовського", — розповіла членкиня наукової ради Музею Бориса Лятошинського.
Дар'я Шміло додала, що автори видання намагалися розшукати та систематизувати всю інформацію про митця.
"Автори цього збірника проробили колосальну роботу зі світовими архівами та бібліотеками. Зокрема, мені довелося навіть їхати до Брюсселя, де я знайшла багато цікавих фактів. Наприклад, відшукала могилу його дружини Яніни. Вона, як з'ясувалося, теж була досить талановитою піаністкою. Також дізналися, що для того, щоб вінчатися із Юліушем у житомирському костьолі Святої Софії, вона навіть змінила свою конфесію, адже була лютеранкою. А це для неї у той час був досить хоробрий вчинок, бо вона сама родом із Пруссії, де католицька церква тоді перебувала у складному становищі, держава її не визнавала. Тому спочатку вони уклали цивільний шлюб, а вже потім змогли обвінчатися у Житомирі", — розповіла Дар'я Шміло.
Також вона повідомила про ще одну знахідку, яка пов'язана з Ференцом Лістом.
"Валентину Грабовському багато років тому було відомо, що десь є партитура твору Зарембського "Галицькі танці". Зарембський став єдиним учнем, для кого Ліст написав оркестрову партитуру для його твору. І на багато років цей рукопис було втрачено, але досліджуючи фонди бібліотеки, ми знайшли статтю, яка свідчить про те, що рукопис перебував у приватних колекціях і у 2000-х роках його навіть було видано. Зв'язавшись із нашими бельгійськими колегами, ми виявили, що ця партитура знаходиться у музеї музичних інструментів у Бельгії. І під час мого перебування у Бельгії цю партитуру передали. Відтак у Житомирі, на батьківщині музиканта, вперше змогли прозвучати "Галицькі танці" у виконанні оркестру Вінницької філармонії", — розповіла Дар'я Шміло.
За її словами, дослідження творчості Юліуша Зарембського є актуальним і сьогодні.
"Цьому є декілька причин. Якщо ми говоримо в загальному про розвиток культури, то тривалий час нас виховували з думкою, що центрами культури були Москва і Санкт-Петербург, а у нас тут відбувалися якісь другорядні процеси. Але досліджуючи музичну історію нашого краю, ми доходимо до висновку, що ці процеси були зовсім непериферійними і особистості, які тут діяли, пов'язані зі світовими процесами, з тими особистостями, хто вплинув на загальноєвропейський розвиток культури. Наприклад, ми з'ясували, що учитель Зарембського, Ернест Несвадба, був не просто скрипалем у Житомирі, а він "дав дорогу" чеському композитору Бедржиху Сметані. Ці імена пов'язують нас з Європою. Коли ми говоримо, що Україна — це Європа, це не порожні слова. Українську культуру можна розглядати з кількох позицій. Звичайно, це наша автентична культура, українська пісня, українська вишиванка. Але варто також вивчати і цей бік, який нас безпосередньо пов'язує з Європою. Зараз дуже популярний дискурс щодо деколонізації. Так ось вивчення творчості цих митців наближує до розуміння того, що ми не якась другорядна культура. Ми є складовою європейської культури. І це правда", — сказала Дар'я Шміло.
Що відомо про Юліуша Зарембського
Юліуш Зарембський народився 3 березня 1854 року у Житомирі в польській родині. Батько його служив у Житомирській міській управі. Юліуш отримав від матері перші уроки гри на фортепіано.
У 1867 році Юліуш вступив до другого класу Житомирської першої чоловічої гімназії. З дев'яти років він брав участь у міських публічних концертах, а в шістнадцять написав перші фортепіанні п'єси та дві п'єси на слова Адама Міцкевича, у яких поряд із польськими звучали наспівні українські інтонації.
Професійному становленню Юліуша сприяло навчання у житомирських фахівців — чеського музиканта Ернеста Несвадби, у якого брав уроки композиції, та у польського віолончеліста Анджея Яновича.
Закінчивши в 1870 році гімназію, майбутній композитор вступив до Віденської консерваторії, яку закінчив за два роки. На випускному акті він виконав найскладніший твір піаністичної літератури "Симфонічні етюди" Роберта Шумана і був відзначений золотою медаллю і званням лауреата Віденської консерваторії.
На початку 1874 року він здійснив концертну поїздку — виступав у Києві, Одесі та інших містах. Після успішних гастролей поїхав до Рима, потім до Веймара, щоб удосконалювати виконавську майстерність у Ференца Ліста.
У 1876 році Юліуш Зарембський здійснив турне по Європі. У 26 років він став професором Королівської консерваторії в Брюсселі.
Численні подорожі і концерти підірвали здоров'я композитора. Він захворів на туберкульоз і помер 25 вересня 1885 року у Житомирі, куди приїхав, щоб виступити перед земляками.
За заповітом серце композитора поховано на території кафедрального костелу Святої Софії, а тіло — на римсько-католицькому цвинтарі у Житомирі.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
