Історія порятунку пса Ізюма почалася на сході України, коли українські військові винесли його, пораненого, з-під руїн обстріляного міста. Після реабілітації в Житомирі Ізюму знайшли новий дім у Франції.
Як поранений пес із фронтового міста вижив та потрапив до Європи через Житомир і до чого тут міністр освіти, — дізнавалися кореспонденти Суспільного.
"А я песика врятував з Долини", – Оксен Лісовий
У 2022 році під час боїв на сході України українські військові знайшли контуженого собаку у зруйнованому будинку у селі Долина. Вони вивезли його на безпечну територію для лікування та реабілітації. 30 червня Оксен Лісовий, тодішній офіцер ЗСУ, а нині Міністр освіти України, розповів про цю історію у Facebook:
“А я песика врятував з Долини. Господарі забули, чи загубили. Він трохи чокнувся, бо сидів з заваленій хаті, яку розфігачували з танків і мінометів цілодобово. А ще касетні снаряди. Вони дуже шумлять коли сиплються градом на залишки будинків. Хто зна скільки він не їв і не пив. Вода для тварин, що лишились в селі - найбільша проблема в спеку, коли довго немає дощів. Та і для людей. Два літри на день копаючи окопи під безперервним обстрілом - мало. А ще песику треба налить. Я його розкопав під уламками меблів де він ховався в тумбочці і конвульсивно перебирав лапами. Наш боєць Петро забрав його ночувати в свій окоп а на наступний день ми вивезли його з нуля в коробці з під сухпайка на бронемашині. Він забув як їсти. Лише п’є. Дезорієнтований. Мабуть у нього контузія. Коли він засинає у нього трапляються припадки і йде піна з пащі. Коли ходить, його водить, очі розфокусовані і плутаються лапи. В нашому розташуванні немає ветеринарів. Може хто знає, як йому провести реабілітацію своїми силами? Чим краще годувати, щоб відновити травлення?”, – написав Лісовий.
Після порятунку песика відвезли у київську ветеринарну клініку для надання першої допомоги, а після лікування він потрапив до Центру захисту тварин у Житомирі для подальшої реабілітації.
"Ми заново вчили його жити", — Олександра Мельник
У житомирському Центрі захисту тварин песик проходив реабілітацію, під час якої буквально заново навчався всім побутовим навичкам та соціалізації. А ще — у нього з’явилося нове ім’я — Ізюм.
"Чесно скажу, я не пам’ятаю, на якому етапі у Ізюма з’явилося ім’я. Чи то військові придумали, чи ми. Але воно настільки було органічним для нього, що іншого навіть не розглядали. Назвали його на честь зруйнованого, але нескореного українського міста Ізюм. Адже і наш чотирилапий Ізюм теж постраждав, але не скорився долі і вижив. Коли працівники центру та волонтери займалися його реабілітацією, ми бачили його жагу до життя. Він, як і ми, докладав неймовірні зусилля, щоб знову почати довіряти, перестати боятися, і врешті решт, почати жити”, — розповідає директорка Центру захисту тварин Олександра Мельник.
“Кожен його страх змушує нас усвідомлювати, як глибоко війна врізається в наші долі”, — Тетяна Філіпчук
Паралельно з реабілітацією тварині шукали нову родину через соціальні мережі. Так про Ізюма дізналася французько-українська родина, які вже 25 років живуть у Франції.
"Ми побачили його фото і зрозуміли — він наш!" — розповідає Тетяна Філіпчук, нинішня власниця Ізюма. Вона згадує, що перед тим, як взяти Ізюма, вони думали брати породистого песика, але передумали, побачивши фотографію цього собаки. "Він одразу привернув мій погляд. А діти, на мій подив, самі сказали мені, що хоч це звичайний собака, без породи, але для нас він стане особливим. Вже потім ми дізналися його історію і, звісно, ще більше захотіли взяти його в нашу сім’ю."
Щоб переправити Ізюма до Франції, знадобилося понад рік. Процес оформлення документів зайняв кілька місяців і був непростим, але проблема виникла не з документами, а з пошуком людей, які привезли б Ізюма до нової домівки.
“На оформлення документів, щеплення та інше ми витратили, в гривневому еквіваленті, близько чотирьох тисяч. По європейським міркам це недорого за такий ветеринарний пакет. У Центрі захисту тварин нам все розказали і зробили все, що потрібно, тож ніяких проблем саме з документами у нас не було ні при переїзді, ні зараз. Але була проблема знайти перевізника. Ми шукали в мережі, і пропонували нам дуже різні пропозиції, але вони не викликали довіри. В якийсь момент я зневірилася і подумала, що Ізюм ніколи не приїде до нас”, — розповідає жінка.
Тетяна Філіпчук розповіла, що навіть не думала про те, як сказати синам, що Ізюм не зможе приїхати до них. Але їм пощастило — родина волонтерів, які возили допомогу з Франції для військових шпиталів в Україні, дізналася про цю історію та вирішила допомогти. Так пес зміг потрапити з Житомира у Францію за 48 годин.
“У Ізюма і досі є проблема з поїздками у авто — він тремтить, ховається під сидіння. А тоді ця проблема була ще більшою, я навіть не можу уявити, якою складною була дорога з Житомира у Францію, і дуже вдячна тим людям, що погодилися привезти його до нас. Я жену з голови думки про те, що міг пережити цей пес. Він так повністю і не оговтався від стресу, пережитого під обстрілами: не переносить звуки стрілянини навіть в фільмах. Реагує на них, як на справжню небезпеку. Це нагадує, через що він пройшов", — жінка думає, що Ізюм, ймовірно, виріс у родині з дітьми, адже знав, як з ними поводитися, був терплячим до всіх членів сім’ї і швидко підлаштувався під розпорядок дня та звичаї родини.
Пес більше року живе у новій родині, а спогади про те, як вони знайомилися і як Ізюм звикав до нового дому, досі викликають в Тетяни теплі емоції.
"Коли ми його вперше привезли, він був розгублений і наляканий. Помітно нервував, коли залишався сам у кімнаті," — згадує вона. "У перші тижні він навіть не їв самостійно і боявся всього незнайомого. Але от що цікаво — він шукав особливий підхід до кожного з членів нашої родини. Молодший син, Вадим, одразу не відходив від Ізюма. А старший Іван навпаки, тримався осторонь, а Ізюм сам шукав шляхи до його серця, підходив до нього сам і пропонував виходити на контакт."
Ізюм, за словами Тетяни, змінив їхній світогляд і змусив по-новому цінувати прості речі.
"Ми, люди, завжди кудись поспішаємо. З Ізюмом ти починаєш сповільнюватися і дивитися на світ його очима.Він змушує нас також сповільнитися і помітити ті маленькі радощі, які зазвичай вислизають з уваги. Його радість від кожної нашої зустрічі, навіть після короткого розлуки, настільки щира, що допомагає нам цінувати момент і бути вдячними за те, що маємо," — каже Тетяна.
Нова сім'я оточила пса турботою, а він, своєю чергою, відповідає їм відданістю.
"Коли я повертаюся з роботи, він підбігає, кладе лапу на коліна, заглядає в очі так, ніби розуміє мене краще за будь-кого. Його любов чиста, без жодних умов чи очікувань. Він не просто тварина — це частина нашої сім'ї, якийсь маленький янгол, що нагадує про справжні цінності. Це найдобріша душа, яку я коли-небудь зустрічала. Він сповнений радості, постійно усміхається. А ще — великий гурман — обожнює круасани і може навіть м'ясо на них проміняти," — сміється Тетяна.
Сім'я Тетяни не шкодує, що вирішила забрати Ізюма.
"Життя з ним навчило нас бути терплячішими і уважнішими один до одного і до оточуючих. Так, це відповідальність. Але давайте відверто, чи гуляли б ми от так самі, без собаки, три рази в день на вулиці? Ми навпаки стали ближчими, бо, коли приймаєш до родини травмовану тварину, з'являється ще більше відповідальності і бажання піклуватися про неї. Кожен його страх, кожна реакція змушує нас усвідомлювати, як глибоко війна врізається в наші долі. Ми щасливі, що можемо бути для нього тією підтримкою, яка допоможе йому знову знайти мир і спокій," — Тетяна вірить, що історія Ізюма може надихнути інших відкрити серце для тварин, які пережили війну, і, можливо, прийняти одного з них у свій дім. "Якщо у когось є можливість, я щиро раджу взяти врятовану тварину. Ви подаруєте йому дім, а він подарує вам щось більше, ніж просто дружбу. Це не просто тварина — це цілий світ, світ емоцій, відданості й щирості, яка змінює ваше життя. Вони вчать нас терпіння і уваги, роблять добрішими і ближчими. Така тварина — це постійне нагадування про справжню цінність життя!", — розповіла Тетяна, нова власниця песика Ізюма з України.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
