8 листопада 2024 року у Михайлів день Свято-Михайлівському кафедральному собору міста Житомир 168 років від дня його заснування. За цей час храм закривали та відбудовували.
Про його 168-річну історію кореспондентам Суспільного розповів історик та краєзнавець Сергій Собчук.
Архів, склади, ідеологічно-пропагандистське товариство та ляльковий театр були у Свято-Михайлівському кафедральному соборі у Житомирі від дня заснування. За словами Сергія Собчука, житомирського історика та краєзнавця, храм побудували у 1856 році за гроші житомирського купця Михайла Хаботіна. Відтоді храм прославляли, закривали, хотіли знищити і відбудовували.
"Було освячено з назвою Архістратига Михаїла. Був храмом до початку 1920 років. Він певний час ще в 1920 роках став українською автокефальною церквою. В 1930 роках, недовго, бо було незручно тримати тут були фондосховища архіву, але архів тут проіснував десь до 1939 року. До 1942 року храм був закритий. Його використовували за різним призначенням, використовували трохи як складські приміщення. Дзвіниця була, її зруйнували, добудували другий поверх, храм трохи втратив свою архітектуру. До речі, ми не знаємо хто був архітектор. З кінця 1960-70 років — ідеологічно-пропагандистське товариство "Знання". В цій церкві Михайлівській організували театр ляльок до початку 1990 років, коли гостро стало питання про передачу храму вірянам", — сказав Сергій Собчук.
28 квітня 1991 року, за рішенням патріархії УПЦ, настоятелем Свято-Михайлівського кафедрального собору став Богдан Бойко. За 33 роки у собор реконструювали: провели ремонтні роботи, розписали стіни, а також заснували недільну школу, розповів Богдан Бойко.
"З того часу ми молилися на вулиці, поки нам передали храм. Потім ми зайшли в храм і було дуже багато, ми працювали тут у відновленні храму, розписів, побудови. Залишились лише три ікони — це "Моління про чашу", "Моління і Успіння Матері Божої", "Бог Саваоф" в куполі. Це ті ікони, які залишилися з 1856 року. Найважливіше — це була сильна громада", — сказав настоятель.
Ніна Панюк працює бібліотекаркою у соборі з 1992 року. Вона розповіла, як створювалася бібліотека і показала книги, які часто беруть читати житомиряни.
"Отець Богдан свою бібліотеку з дому приніс і це були перші екземпляри в ній, я стала бібліотекарем. Поповнюється зараз бібліотека так, що вже й місця мало", — поділилася Ніна Панюк.
Вікторія Душко — керівниця хору, яка з 17 років співає у церковному хорі.
"Мама привела мене в 1996-1997 році і я стала працювати тут. Мама працювала у хорі і керувала ним, а я лише співала. З часом я теж почала керувати нижнім хором. У нас є верхній хор і нижній. Нижній співає постійні служби, верхній співає на свята і в неділю", — розказала Вікторія Душко.
Валентина Кучинська працює в соборі бухгалтеркою.
"Я є парафіянкою храму з 1992 року. Я 15 лютого прийшла перший раз у храм, хоча до цього була на вулиці, коли молилися. Він був дуже намолений, але зруйнований, були голі цегляні стіни. І тут я вінчалася в 1994 році. І це мій храм. З 2003 року я вже тут працюю бухгалтером-скарбником. Це дуже відповідальна робота", — розповіла Валентина Кучинська.
Настоятель собору Богдан Бойко додав, що з 1991 року в храмі ніколи не бракувало парафіян.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp