Пів року перебуває на станції "Академік Вернадський" у складі 29-ої Української антарктичної експедиції житомирянка — начальниця метеостанції Житомир Валентина Гарбарчук. В інтерв'ю Суспільному вона розповіла, якими дослідженнями там займається, які умови роботи і побуту на станції, у чому складнощі зимівлі.
Ви вперше берете участь в антарктичній експедиції?
Так. В Українську антарктичну експедицію я потрапила з другого разу. Брала участь у відборі у 28-му експедицію, пройшла декілька етапів відбору, але тоді перевагу надали іншому учаснику, що мене і мотивувало попрацювати над собою, зібратись і подати свою кандидатуру на 29-ту експедицію. Саме у 29-ту мене і відібрали метеорологинею.
Що мотивувало Вас вирушити в Антарктиду?
Це було моєю мрією — побувати в Антарктиді не туристом, а фахівцем. Ця мрія зародилася тоді, коли навчалася в Харківському гідрометеорологічному технікумі, бо направлення працювати аерологом або метеорологом на той час було до найвіддаленіших точок СРСР на арктичні станції, а практику могли проходити на судні погоди. І завжди я захоплювалася цими мужніми людьми, які працювали в таких екстремальних умовах. І ніколи не подумала б, що моя мрія може здійснитися через стільки років.
Своє перебування в Антарктиці я присвячую своїй мамі, яку я втратила в березні 2024 року, адже це була наша мрія на двох.
Як довго Ви вже на станції?
На станції ми вже пів року. 11 березня ми вирушили з України, 21 березня ми висадилися на острів Галіндез, на якому розташована українська антарктична станція "Академік Вернадський", а з 2 квітня ми приступили до виконання своїх обов'язків і технічних завдань.
Чи були якісь труднощі, з якими довелося там зіткнутися?
Ні, все добре. Про роботу на станції нам розповідали ще на тренінгах в Києві. Для цього має бути фізична і моральна підготовка. Спочатку ми повинні були витримати трансатлантичний переліт з Франції в Чилі, який тривав 14 годин, потім прохід Протокою Дрейка. Я ще не знала, чи є в мене морська хвороба, чи ні, адже криголамом "Ноосфера" до острова Галіндез ми йшли шість діб, але час в дорозі пролетів швидко. Екіпаж судна підібрав такі погодні умови, що ми навіть і не відчули суворого Дрейка. Коли ми його пройшли, нам вручили особисті сертифікати.
Виправдалися Ваші очікування?
Налаштовували себе на все — і на хороше, і на погане. Я маю на увазі погодні умови, тому що на станції я працюю метеорологом, а метеорологи повинні працювати 24/7 і за будь-якої погоди виходити на метеомайданчик для спостережень, стежити за справністю приладів. Ми також проводимо й аерологічне зондування атмосфери. Кульки з радіозондами запускаємо, коли сніг чи дощ і пориви вітру досягають понад 20 метрів за секунду. Але працювати метеорологом на станції і спостерігати атмосферні явища, перламутрові та лентикулярні хмари, які спостерігаються в Україні надзвичайно рідко, дуже подобається.
З якими небезпеками стикаєтеся?
Небезпека тут є, але ми ознайомлені з правилами поводження на човнах, на льоду, коли ми виходимо робити океанографічні спостереження. Перебування на вулиці при низькому рівні озону повинно бути в окулярах, які захищають від ультрафіолету, та з використанням сонцезахисних кремів, бо випромінювання тут настільки жорстке, що може спричинити опік рогівки або пошкодити шкіру.
На острові і в океані багато диких тварин, і ми повинні бути сконцентрованими і уважними, не наближатися до них близько. Обов'язково потрібно стежити за погодними умовами, не виходити на човнах тоді, коли йде погіршення, бо погода на острові змінюється дуже швидко — від штилю і до посилення вітру до 20-25 метрів за секунду відбувається за 10-15 хвилин.
Якими були перші враження від Антарктиди та перші робочі завдання?
Враження були неперевершені. Коли ми йшли "Ноосферою" — це поява перших велетенських айсбергів, супровід нас спочатку дельфінами, коли ми вирушили з Пунта-Аренас, а потім, коли підійшли ближче до Антарктики, — китами, морськими котиками і пінгвінами, яких ми побачили на острові Десепшен. Для багатьох з нас це були перші враження від Антарктиди.
А першими робочими завданнями для метеорологів були спостереження за всіма атмосферними процесами, які відбуваються на станції, і відправка метеорологічних телеграм в усі 8 синоптичних строків, тобто кожні три години протягом доби, також заміна стрічки самописця маріографа, який фіксує припливи і відпливи океану, спостереження за параметрами аерозолю за допомогою сонячного фотометра Microtops II, георадарне сканування льодовика та інші завдання.
Якими дослідженнями Ви займаєтесь і як виглядає Ваш робочий день на станції?
На станції "Академік Вернадський" ми виконуємо технічні завдання за напрямом: "Гідрометеорологічні дослідження". Виконуємо:
- гідрометеорологічні спостереження за програмою Всесвітньої метеорологічної організації та інших міжнародних і вітчизняних моніторингових програм;
- озонометричні: вимірювання вмісту озону;
- гляціологічні: вимірювання-сканування льодовика;
- аерологічне зондування атмосфери.
Чергування метеорологів на станції: доба через добу. Робочий день розпочинається о 6 годині ранку.
Протягом доби ми фіксуємо всі метеорологічні показники, які виводяться на екран монітора, бо робоче місце метеоролога автоматизоване, але частину спостережень ми проводимо візуально. Сюди входить: вид і висота хмарності, атмосферні явища, вид і кількість опадів, які спостерігаються, висота снігового покриву та інші метеорологічні показники, які кодуються у синоптичній телеграмі і передаються у Всесвітню метеорологічну організацію, BAS ( Британську антарктичну службу), НАНЦ (Національний антарктичний науковий центр), Український гідрометеорологічний центр, ІОС (Міжнародну океанографічну комісію) та низку інших міжнародних і вітчизняних організацій.
Між метеорологічними строками метеорологи виконують інші види робіт — це океанографічні спостереження, георадарне сканування снігового та льодового покриву на куполі льодовика Вузл-Хілл, аерологічне зондування атмосфери, озонометричні спостереження, які були започатковані з 1957 року, а також беремо участь в планових ремонтах на станції, фарбуємо, прибираємо сніг.
Як Ви відстежуєте зміни клімату і чи зафіксували якісь зміни?
Метеорологічні спостереження — це найдовша низка спостережень, що проводяться на станції "Академік Вернадський" з 1947 року. Вони є опорними у вивченні змін клімату Антарктиди та при складанні оперативних прогнозів погоди.
Зміна клімату відбувається, тому насамперед фіксуються мінімальні температури в сторону зростання. Наприклад, найнижча температура за 2023 рік була зафіксована на рівні -13,8°С. Раніше вона коливалася в межах від -15 до -30°С, а в 1958 році була -43,3°С. Також максимальна температура у 2023 році була зафіксована +8,7°С — це взимку. Попереднє найвище значення +5,6 було у 1965 році, коли станція ще належала Великій Британії.
У 2024 році 22 вересня ми зафіксували абсолютний рекорд за всю історію станції по вітру, коли його пориви досягли значень 42,5 метрів за секунду — це 150 кілометрів за годину.
Також за весь час спостережень середньорічна температура зросла на понад 4°С! Це дуже багато.
Чи звикли вже до холоду? Як переносите низькі температури?
Коли ми вирушали з України, то було ще холодно і зимно, тому зима для нас просто продовжилася на цілий рік. Мені тут при таких температурах комфортно, тяжче б було, якби спекотно. Свіже зимове повітря мені більше подобається.
А чим ви займаєтесь у вільний час? Які є розваги в Антарктиді?
Вільного часу мало. Крім технічних завдань, в нас є ще денні і нічні чергування по станції. При денних чергуваннях черговий повинен кожні дві години робити обхід, стежити за всіма приладами і обладнанням, що підтримують життєзабезпечення станції, а також допомагати кухарю на кухні, накривати столи на обід і вечерю для всієї команди. Таких чергувань припадає 2-3 на місяць. Нічні чергування — 1 раз на 3 місяці. Черговий чергує цілий тиждень, в обов'язки входить обхід кожну годину і нічне прибирання станції.
Коли все ж таки з'являється вільний час, і якщо погода дозволяє прогулятися по території острова в безпечних місцях, то можемо пофотографувати неймовірні пейзажі, покататися на лижах. А якщо льодова дозволяє вийти з біологами на човнах в море по акваторії навколо островів, то водночас можемо допомогти їм з їхніми дослідженнями.
На станції є бібліотека, спортивний зал, багато настільних ігор (теніс, більярд, дартс, шахи, шашки), кінозал. Кожен може знайти, що йому до вподоби.
Чого вам найбільше не вистачає на станції? Про що ви мрієте?
Напевно, це відчути тепло рідних, адже спілкування по телефону не може замінити ці відчуття. На станції ми всім забезпечені, але через пів року вже хочеться трішки свіжих овочів та фруктів, хоча це некритично, можна потерпіти, так як в нас є заморожені овочі і ягоди. Ну а мрія в нас одна, — щоб якнайшвидше закінчилася війна в Україні, щоб не гинули люди, щоб не рушили і не спалювали наші міста і села, щоб діти могли спокійно навчатись у школах, вишах, а не ховатися в підвалах під звуки сирен.
Для тих людей, хто зараз мріє увійти до складу експедиції і потрапити на станцію, що порадите?
Докладати всі зусилля свої, щоб потрапити на станцію, здобувати додаткові навички, які можуть знадобитися на станції (управління моторним човном, дроном, снігоходом), налаштовувати себе, готуватися, не забувати, що це почесна і відповідальна місія.
Багато мандрівників мріють побувати в Антарктиді. Чи взагалі у майбутньому реальний туризм на цьому материку?
І зараз в Антарктиді є туризм, який регулюється "Договором про Антарктиду", який був підписаний 1 грудня 1959 року. Є визначені зони, де можуть проходити туристичні судна, відмічені сталі маршрути, де мандрівники можуть сходити на берег, а також суворо регулюються правила поводження серед диких тварин. Тому що інколи діяльність людини може дуже негативно впливати на природу. А Антарктида повинна залишатися для людства природним заповідником.
Раніше Суспільне розповідало, що біля станції "Академік Вернадський" житомирянка пробігла дистанцію за поранених військових.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах: