Про використання державної мови у сфері освіти, впровадження естонських практик в дитячих садочках Житомирщини, розвиток підприємницьких навичок у студентів закладів професійно-технічної освіти, а також про процес інтернаціоналізації вищої освіти Суспільне спілкувалося із міністеркою освіти і науки Естонської республіки Крістіною Каллас.
У Житомирі ви презентували проєкт розвитку професійно-технічної освіти. Які принципи можна впровадити в цій сфері?
У цьому проєкті, який Естонія організовує спільно з деякими професійно-технічними навчальними закладами Житомирської області, ми зосереджуємось на підприємницьких навичках. Це не обов’язково навички заснування власного бізнесу чи навички його ведення, це навички підприємництва. Це означає, що ви проявляєте ініціативу, готові йти на ризик і несете відповідальність за цей ризик. Це такі навички, які дуже потрібні в ХХІ столітті, щоб досягти успіху в будь-якій роботі чи життєвій ситуації, в якій ви опинились. Це те, що ви розвиваєте в системі освіти, також вдома, у суспільстві загалом. Тож те, як ми навчаємо дітей, має передбачати можливість для дітей проявляти ініціативу, ризикувати, зазнавати невдач, вчитися на невдачах, а потім знову встати й робити це по-іншому. Ми намагаємося поділитися цими підприємницькими навичками, досвідом, який ми інтегрували в естонську систему.
Одним із пріоритетів роботи в Україні, визначених Урядом Естонії та Естонським центром міжнародного розвитку, є розвиток інформаційної системи управління професійно-технічною освітою. Які функції у цієї системи і як вона працює?
У будь-якій системі освіти чи іншій великій системі, найважливіше – це дані. Те, як ви збираєте дані, як ви їх використовуєте. Для того, щоб приймати розумні та правильні рішення, вам потрібна інформація, на якій ви побудуєте це рішення; вам потрібні дані. У сучасному світі інформаційні технології ХХІ століття надають можливості правильного збору даних та інформації й управління системами освіти на основі цієї інформації. Отже, якщо ви директор школи, якщо ви вчитель, якщо ви політик, який приймає освітні рішення щодо професійно-технічної освіти, вам потрібно буде мати інформацію, яку збирають, аналізують і надають, щоб ви могли приймати розумні рішення. Отже, ці інформаційні системи – це ті, які ви будуєте, щоб керувати системою професійно-технічної освіти та мати можливість приймати розумні рішення на основі інформації, яку ви збираєте.
Які принципи Естонія використовує у сфері вищої освіти і які з них можна застосувати в Україні?
Загалом вища освіта потребує багато автономії. Я думаю, що академічна автономія є невід’ємною частиною вищої освіти, щоб професори університетів, викладачі та дослідники мали можливість реалізувати власні інтереси і мали свободу ставити запитання та шукати відповіді на ці запитання. І така ж академічна свобода має бути для студентів. Якщо у вас є академічна автономія та свобода без політичного чи ідеологічного контролю над університетами, тоді ви маєте конкурентоспроможну вищу освіту.
Друга річ, яку ми в Естонії усвідомили, я думаю, це те, що вища освіта працює на міжнародному ринку. Отже, щоб вища освіта естонською мовою була високоякісною, ми повинні бути міжнародними. Це означає, що нам потрібні іноземні студенти, іноземний академічний персонал, тому що вони приносять знання, які нам потрібно здобути. І знання, які вони приносять, ми змінюємо всередині Естонії на наші власні знання.
Цікава річ щодо вищої освіти полягає в тому, що ви хочете, щоб ваша національна вища освіта вашою національною мовою була дуже високої якості. Щоб студенти, яких ви навчаєте, українські студенти чи естонські студенти українською або естонською мовою, ви хочете навчати їх так, щоб вони були сумісні з рештою світу та мали хорошу конкурентну основу, коли вони отримають диплом про вищу освіту. Для цього потрібна інтернаціоналізація вищої освіти. Потрібна можливість для іноземних професорів приходити і викладати, для іноземних студентів приїжджати і навчатися, тому що це поєднання є тим, що дає вищій освіті необхідну якість.
Наскільки цей процес важкий для країни? Що для цього треба?
Це важко, тому що наш один і єдиний головний великий університет, яким є Тартуський університет, за законом зобов’язаний бути національним університетом. Це означає, що вони повинні володіти естонською мовою, займатися наукою естонською мовою. У той же час, за законом, вони зобов’язані бути міжнародним університетом, а це означає, що вони також повинні працювати на міжнародній арені. І поєднання цих національних і міжнародних завдань іноді є складним, тому що ви, можливо, захочете перейти більшою мірою на англійську мову, але як бути з естонською мовою? Тому що естонську мову також потрібно викладати на рівні вищої освіти. Отже, це поєднання національної та міжнародної вищої освіти в університетах для малих націй і націй, які мають свої рідні мови, є досить складним завданням. Але я думаю, що в Естонії ми працюємо досить добре, тому Тартуський університет займає дуже високі позиції в міжнародних рейтингах університетів, але все ж більшість досліджень, які ми проводимо, ведуться естонською мовою.
Естонія активно допомагає з відновленням дитячих садочків на півночі Житомирщини, які були пошкоджені внаслідок російських атак, і пропонує впровадити свої практики виховання. Які це практики і які їхні переваги?
Ви, мабуть, знаєте, що Естонія посідає перше місце в Європі, коли йдеться про порівняння результатів PISA (Міжнародної програми з оцінювання якості освіти — ред.) між 15-річними учнями з математики, природничих наук і читання. Одне з пояснень того, чому естонські учні досягають таких високих результатів у віці 15 років порівняно з рештою світу, полягає в тому, що у нас дуже сильна система дитячих садків, дошкільна освіта. Система цієї освіти розроблена з педагогічної точки зору, а не як академічна програма. Тож ми насправді не просто змушуємо їх вчитися читати й писати. Вона розроблена як програма, щоб навчити їх самостійності, соціальних навичок, навичок самоконтролю, і дуже зосереджена на дитині. Таким чином, уся діяльність і процеси, які виконує вчитель у дошкільному закладі, орієнтовані на дитину, тому вони повинні зосереджуватися на тому, чого діти навчаються в цьому процесі, а не на навчанні як такому.
У нас в Естонії є приказка: як дізнатися, що дитина готова йти до школи? Справа не в тому, чи вміє дитина читати, писати чи рахувати. Дитина готова йти до школи, якщо вона знає, котра година дня, і здатна самостійно дійти з дому до школи. Це і є вміння керувати собою. Ви здатні керувати собою, своїм днем, своїм часом, і це навичка, яка потрібна для успішного навчання в школі. Не обов’язково читання, тому що цьому ви навчитеся в школі протягом перших двох місяців дуже швидко, якщо у вас є навички самоконтролю. Тому наш дитсадок дуже зосереджений на тому, щоб надати дітям навички самоконтролю після того, як вони вийдуть із садка. І ми зараз ділимося цим досвідом з тими дитячими садками в Україні. Наші вихователі зараз в Україні, вони співпрацюють зі своїми колегами тут, в Україні, і діляться досвідом того, як ми використовуємо нашу педагогіку в дитячих садках.
До 2035 року Естонія планує перевести російськомовні школи на державну мову викладання. А це цілий процес переходу з російської на державну. Наскільки цей процес складний? Які практики впроваджує у цій сфері? Чи спирається на український досвід у цьому питанні, адже в Україні російськомовні школи почали перехід ще в 2020 році?
Ми можемо використати український досвід. Різниця в тому, що естонська і російська мови дуже і дуже далекі одна від одної. Естонська мова є фінно-угорською мовою, російська мова — слов'янською. І багато вчителів, які викладають у російських школах, взагалі не говорять естонською. Або вони розмовляють нею на дуже базовому рівні, що означає, що вони не можуть викладати естонською. Тож перехід на естонську мову навчання важкий, тому що доводиться замінювати вчителів. Нам потрібно знайти нових вчителів, які володіють естонською мовою і зможуть її викладати. Зараз вчителі не говорять естонською, але ви також повинні розуміти, що діти теж не говорять естонською. Тому коли вони приходять у перший клас, то не спілкуються нею. Вони можуть взагалі не говорити жодного слова естонською.
І знову естонська мова не так вже й близька до російської, якщо порівнювати будь-які інші мови. Це зовсім інша мова. Отже, тепер питання в тому, як ви навчаєте дітей? Ви навчаєте їх математики, ви навчаєте їх природничих наук, у той самий час, коли ви навчаєте їх естонської мови. Ми використовуємо те, що ми називаємо інтегрованим вивченням мови. Ми вчимо мову і математику одночасно на одному уроці. І вчителі, які це роблять, мають бути спеціально підготовлені до цієї методики. Це методологія, яка зараз дуже поширена, наприклад, у Сполучених Штатах. Вони використовують його для латиноамериканських дітей. Вони вчать їх англійською, але вчать їх англійської та математики одночасно. Тож цей перехід нелегкий. Це потребує часу, тому що нам потрібно все більше й більше вчителів, які б розмовляли естонською мовою, і вони повинні замінити тих інших вчителів, які не розмовляють естонською і які виходять із системи освіти. Але ми також повинні мати терпіння щодо учнів, тому що учням потрібен час. Набагато більше часу, щоб вивчати математику та естонську одночасно.
Один із факторів, який заважає учням вільно використовувати державну мову — російськомовні батьки. Як можна переконати батьків вчити державну мову та використовувати її при спілкуванні з дітьми?
Я навіть не впевнена, що це російськомовні батьки. Я не впевнена, що це батьки. Я думаю, що багато вчителів самі не володіють мовою і не бачать цінності цього. Я думаю, що деякі політики досить суттєво протестували проти цього переходу, стверджуючи, що якщо дитина навчатиметься естонською, то дитина не буде академічно розвиненою, і вона відставатиме порівняно з естонськими дітьми тощо. Якщо подивитися на батьків, то так, вони хвилюються. Вони хвилюються, як діти впораються з вивченням мови і предмету водночас, тому що це додатковий тиск. Це правда. Тому батьки хвилюються, але насправді вони хочуть, щоб їхні діти вивчали естонську мову, тому що знають, що це дуже необхідна навичка для подальшого життя.
І ми маємо приклад приватних шкіл, тому що згідно з естонським законодавством приватні школи можуть обирати власну мову викладання, їм не потрібно дотримуватися національного законодавства щодо мови. І багато російськомовних приватних шкіл досі переходять на естонську, тому що батьки вимагають від них переходу на естонську мову навчання. Тому що вони знають, що якщо вони хочуть, щоб їхні діти були успішними і вступили, наприклад, до університету, потрібно говорити естонською. Іншого шляху немає, тому що російськомовного університету в Естонії немає. Тому я не думаю, що це батьки. Я думаю, що це вчителі та політики.
Повне інтерв’ю із Міністеркою освіти та науки Естонської республіки Крістіною Каллас дивіться на Youtube-каналі Суспільне Житомир.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах: