Чи потрібно перевертати того, хто наковтався води у водоймі, з ніг на голову? Чи треба вставляти ложку в рота людині, яку схопила судома? Чому люди іноді не надають допомогу та коли краще утриматися від цього, а кому треба вчитися її надавати, і як при цьому обрати якісні курси? Про це та не тільки журналісти Суспільного поговорили з практикуючою медикинею з Житомира Майєю Нелеп.
Майя Нелеп 8 років працює у бригаді швидкої допомоги. Вона не лише практикуюча парамедикиня, але й сертифікована інструкторка навчально-тренувального відділу “Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф”, інструкторка з надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі.
Суспільному Майя розповіла, що найважливішим етапом порятунку людини у критичній ситуації до прибуття "швидкої" є саме домедична допомога.
За словами медикині, у своїй практиці вона неодноразово зустрічалася з міфами про надання домедичної допомоги, які в дійсності можуть зашкодити не лише постраждалим, але й тим, хто надає допомогу. Щоб розвіяти ці міфи, Майя Нелеп розповіла Суспільному про найпоширеніші помилки, яких варто уникати при наданні домедичної допомоги.
Чому іноді люди не надають домедичну допомогу?
Медикиня говорить, що, коли людина опиняється в ситуації, де хтось потребує допомоги, існує чотири можливі варіанти розвитку подій:
- Ненадання допомоги взагалі. Люди бояться нашкодити, бояться осуду з боку родичів чи медиків, внаслідок чого втрачається час ііноді постраждалий гине.
- Некоректні дії, які не шкодять, але й не допомагають.
- Некоректні дії, що можуть зашкодити.
- Надання кваліфікованої допомоги. Найкращий варіант — коли допомогу надають люди, які пройшли спеціальні тренінги, відпрацювали свої дії та не бояться. Тоді шанси постраждалого зростають.
Другий і третій варіант розвитку подій, за словами Майї Нелеп, зазвичай пов’язані з тим, що люди замість актуальних знань з доказової медицини керуються некоректною інформацією, міфами з надання домедичної допомоги.
Міфи в наданні домедичної допомоги та їх спростування
Міф №1. Якщо людина втопилася, треба перевернути її з ніг на голову щоб вилити воду з легень.
Спростування:
Коли з води дістали потопельника без ознак життя, то необхідно розпочати серцево-легеневу реанімацію (СЛР). В потопельників є виключення: СЛР розпочинається з 5 рятувальних вдихів, потім стандартне співвідношення 30 натискань на середину грудної клітки і 2 вдихи). Через анатомо-фізіологічні особливості дихальної системи і легеневої тканини неможливо фізичними методами прибрати воду з легень, вода, яка буде витікати при перекиданні постраждалого з ніг на голову, або через коліно – це вода зі шлунка, якої наковтався потопельник і дана маніпуляція ніякої користі не несе.
Міф №2. При нападі судом необхідно вставити щось до рота постраждалого (ложки, ключі тощо), щоб розвести щелепи і дістати язик, бо людина може ним вдавитися.
Спростування:
Під час нападу судом всі мʼязи спазмовані. Язик – це теж мʼяз, він не проковтнеться та не западе. А от вище описані маніпуляціїї призведуть до травматизму пацієнта: вибиті зуби можуть потрапити в дихальні шляхи та спричинити їх обструкцію. Єдина допомога при судомах – запобігати травмам у постараждалого, необхідно притримувати голову та тулуб, а після припинення нападу – перевести людину в стабільне бокове положення.
Міф №3. Під час надання допомоги пацієнту з критичною кровотечею треба визначити, яка вона — венозна чи артеріальна. При артеріальній — турнікет накладається вище рани, а при венозній — нижче.
Спростування:
Коли при наявності рани, з якої швидко витікає кров, біля постраждалого збільшується калюжа крові, кров фонтанує, одяг швидко просочується кровʼю – ми визначаємо таку кровотечу, як критичну. Маємо негайно її зупинити прямим тиском і накладанням кровоспинного турнікета на 5-7 сантиметрів вище рани, якщо ми її візуалізуємо, або максимально високо на кінцівку, якщо не бачимо джерело кровотечі.
Міф №4. Накладений турнікет необхідно тимчасово послаблювати, для відновлення функціонування кінцівки.
Спростування:
Ніколи не послаблюйте накладений турнікет, бо існує ймовірність відновлення кровотечі, а для шокового пацієнта 5-10 мл крові можуть бути критичними. Рішення про послаблення, заміну, переміщення турнікета може приймати виключно медик, після ретельного огляду постраждалого.
Міф №5. Турнікет не можна накладати на передпліччя та гомілку, бо там знаходяться дві кістки. Кровотеча не зупиниться, бо судина має бути притиснута до однієї кістки.
Спростування:
Під час використання турнікету кровотеча зупиняється шляхом стиснення мʼязів, мʼяких тканин та самої судини, а не притисненням судини до кістки. Не можна накладати турнікет на кінцівку виключно в ділянці суглобу.
Міф №6. Кровотеча з носа зупиниться, якщо голову запрокинути назад.
Спростування:
При запрокидуванні голови назад, кровотеча не зупиняється. Кров лише перестає витікати назовні. Вона стікає по носоглотці в стравохід і потрапляє в шлунок. Необхідно встановити в носовий хід, з якого триває кровотеча, марлевий тампон, нахилитися вперед і чекати приїзду медичних працівників.
Міф №7. Коли людина вдавилась і кашляє, необхідно щосили бити її по спині.
Спростування:
Якщо людина при вдавленні кашляє, необхідно стимулювати її кашляти. Коли це неефективно, треба нахилити постраждалого вперед і виконати 5 ковзних ударів в міжлопаткову ділянку. Якщо стороннє тіло не вийшло – перейти до 5 “ковшоподібних” абдомінальних поштовхів. Для цього: станьте позаду постраждалого, дещо нахиліть вперед та охопіть його руками в ділянці живота. Розмістіть один свій кулак між пупком та мечеподібним відростком грудної клітини. Іншою рукою накрийте кулак та виконайте абдомінальних поштовхів “на себе і вверх”. Якщо стороннє тіло не вийшло, чередуйте 5 ударів в міжлопаткову ділянку і 5 абдомінальних поштовхів допоки стороннє тіло не випаде, або постраждалий не втратить свідомість. В разі втрати свідомості при вдавленні необхідно перейти до виконання серцево-легеневої реанімації. Краще за все відпрацювати цю техніку на курсах з надання домедичної допомоги.
Міф №8. Коли дитина вдавилась, необхідно підняти її за ноги і трусити допоки стороннє тіло не випаде.
Спростування:
Такі дії легко можуть призвести до серйозної травматизації або навіть інвалідизації дитини через ризик закритої черепно-мозкової травми, травми шийного відділу хребта та вивиху кульшових суглобів. При вдавлені дитині необхідно надавати аналогічну допомогу, що й дорослому. Через невідповідність у зрості рятувальника та постраждалого за необхідності можна стати на коліна біля дитини. Якщо дитина маленька (немовля), 5 абдомінальних поштовхів змінюється на 5 натискань двома пальцями рятувальника на середину грудної клітки. Це обов’язково потрібно відпрацювати на спеціалізованих тренінгах!
Міф №9. При опіках уражене місце потрібно змастити жирними речовинами (жиром, олією, сметаною).
Спростування:
Опік – наслідок дії високої температури, що пошкоджує не тільки верхні, а й більш глибокі шари шкіри. При нанесенні жирних речовин на ушкоджену ділянку, ми перешкоджаємо фізіологічному охолодженню цього місця. Змащування жиром призводить до того, що висока температура буде пошкоджувати глибші шари шкіри. Варто охолодити ділянку опіку водою кімнатної температури протягом 10-15 хвилин. Якщо опік займає велику площу (більше 20% тіла) та має пухирі, його необхідно закрити сухою марлею, не охолоджувати та чекати приїзду бригади екстреної медичної допомоги.
Реальні ситуації з практики
Майя Нелеп говорить, що судоми — одна з найчастіших причин викликів швидкої допомоги. Некоректна допомога в таких випадках може спричинити серйозні травми як для постраждалого, так і для рятувальника. Вона розповідає, що у 8 з 10 випадків надання допомоги при судомах рятувальники намагалися вставити сторонні предмети в рот постраждалим, що призводило до серйозних пошкоджень зубів і навіть травм слизової оболонки рота.
“Судоми – це неконтрольований спазм судин. Щелепно-лицеві м'язи дуже міцні. Тому коли до рота вставляють пальці, пацієнт, який знаходиться в судомах, може навіть відкусити пальці своєму рятувальнику. Були такі ситуації, коли мої колеги проїжджали і мали не одного пацієнта, а двох. Також бувають випадки, коли для того, щоб звільнити ротову порожнину, “рятувальники” пошкоджують постраждалому зуби. Це дуже небезпечно, адже зуби можуть потрапити у дихальні шляхи і спричинити їх обструкцію. Якщо говорити просто, то людина в судомах може вдихнути вибитий зуб і, на жаль, задихнутися. Буває так, що ми приїжджаємо, а пацієнт має травму слизових оболонок ротової порожнини з кровотечею, знаходиться без зубів і починає вже приходити до тями. Він не розуміє, що сталося, чого в нього з рота тече кров, чого в нього поменшало зубів. Коректна допомога при судомах лише одна – притримувати пацієнта і захищати його від травмування, особливо голову. Якщо ми цього не будемо робити, будемо мати пацієнта з черепно мозковою травмою”.
Другим поширеним варіантом “допомоги”, з яким стикаються медики – це коли люди “діляться” своїми рецептурними ліками з іншими. Медикиня розповідає, що досить частими є випадки, коли люди дають призначені їм ліки від серцевих хвороб постраждалим на вулиці, бо думають, що так зможуть покращити їх стан в очікуванні бригади швидкої.
“Є категорія людей, які носять з собою нітрогліцерин з цієї чи з іншої причини. Там, післяінфарктні хворі або хворі, які мають проблеми з серцем. Їм призначили цей препарат, їм допомагає, і вони думають, що якщо дадуть людині на вулиці, якій зле, свій нітроглицерин, стан потерпілого покращиться. На жаль, зазвичай стан у таких випадках тільки погіршується. Такого робити в жодному разі не можна. Коли ми приїжджаємо, стан пацієнта може бути набагато гіршим, ніж якби цей препарат не давали йому взагалі. Запам’ятайте: ніколи не давайте іншим призначені вам лікарем медикаменти, навіть якщо у них схожі симптоми!”
Хто має навчитися надавати домедичну допомогу
Майя Нелеп переконана, що навчання домедичній допомозі необхідне всім, і починати слід вже зі старших класів. Європейська практика показує ефективність таких програм для школярів.
“Ми також проводили курс надання домедичної допомоги для учнів старших класів. Туди входила серцево-легенева реанімація, зупинка кровотечі і надання допомоги пацієнту, який знаходиться без свідомості. І це було дійсно круто, тому що діти серйозно сприймають таке навчання, в подальшому не бояться допомагати. Звичайно, що і дорослим, і навіть старшим людям обов’язково потрібно приходити на курси домедичної допомоги”.
Щоб обрати хороші курси, варто перевірити сертифікацію інструкторів та відповідність навчальних програм медичним протоколам.
“Важливо обирати організацію, яка має сертифікованих інструкторів. Бажано, щоб це були медики. Зараз є організації, де викладають медичні курси не-медики. Вважаю, це не дуже добре, тому що знання, які несуть людям, не завжди мають наукове, перевірене підґрунтя. Організація, яка навчає домедичній допомозі, має керуватися протоколами Міністерства охорони здоров'я, протоколом надання домедичної допомоги, протоколами Європейської ради реанімації тощо. Запишіться на курси домедичної допомоги вже сьогодні, щоб бути впевненим у своїх діях під час критичної ситуації”.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах: