Художниця-самоучка з Романова Тетяна Кріпакова цього року представила свої картини на фестивалі "Етновир на Виспі". Всі виручені кошти від продажу робіт вона передала на підтримку Збройних Сил України. Військовим Тетяна дарує свої картини, а також мріє побудувати реабілітаційний центр для тих, хто потребує допомоги.
Кореспондентам Суспільного Тетяна Кріпакова розповіла, що з перших продажів своїх картин вона передала майже три тисячі гривень на підтримку Збройних Сил України.
"Перший раз ми здали дві чи дві з половиною тисячі, другий раз — на нашу Романівську бригаду. Це не були великі суми, але ці гроші я віддала", — сказала Тетяна Кріпакова.
Художниця також дарує свої картини військовим.
"Підійшли військові до картин: один без руки, інший весь перев’язаний, їх було троє чи четверо. У нас був кіт Пашка. Я його намалювала, але він зник, залишившись тільки на картині. Вони сіли біля картини, почали говорити з тим Пашкою і кажуть: "Ми б у вас цю картину взяли". Я відповіла: "Хлопці, це ж для вас, беріть". А вони: "І перепишіть. Він не Пашка, а кіт Патрон", — пригадала Тетяна.
Зі слів Тетяни Кріпакової, вона малює з дитинства, а в своїх картинах відображає власні емоції та враження.
"Я почала малювати з дитинства. Скільки себе пам’ятаю, я завжди малювала. Це не означає, що я творила на гарних полотнах. Свої роботи підписую як "Малюнки на калюжі". Дуже любила, коли машина проїжджала через калюжу і утворювався великий простір для малювання. Я малювала на снігу, на льоду — де бачила можливість, там і хотіла малювати", — сказала художниця.
Тетяну Кріпакову на створення картин надихнула переселенка з Миколаєва Наталія, яка переїхала до Романова.
"Вона каже: "А чому ти не малюєш?". Вона малювала картини за номерами, а я відповіла: "Це не моє. Мені треба інакше". І тут моя донька Оля запитала: "Мамо, чого ти хочеш у житті?". А я хочу малювати. Просто хочу малювати. Перша картина, ось вона висить на стіні, "Рушники" — це я намалювала. Сіла вночі й намалювала. Друга картина — "Мої крила". Мої крила не обрубані і не обрізані, я їх просто зняла. Хай відпочинуть, а я поки помалюю", — розповіла художниця.
Тетяна малює свої картини на фурнітурі, яку для неї вирізає та обробляє чоловік. Діти подарували їй фарби, але коли їх бракує, вона використовує вапно та білило. За словами художниці, малювання допомагає їй заспокоїтися.
"Це моє заспокійливе. Це і валер’янка, і каптопрес, і все інше. Це мої кружечки", — сказала Тетяна Кріпакова.
Тетяна Кріпакова показала кореспондентам свою улюблену картину — церкву, якої вже немає. Вона розповіла, що Дмитріївську церкву збудували у 1868 році, а зруйнували у 1935-му. Художниця намалювала церкву після того, як побачила її макет на етновиставці.
"Я носила цей образ в очах два дні. Ввечері сіла малювати. Три хвилини малюю, півгодини сиджу і дивлюся — ці тіні, все наче хтось допомагав малювати. Намалювала, засвітилося віконце. І коли люди дивляться на картину та щось у ній бачать, значить, я намалювала її правильно. Я сідаю, бачу, як це віконечко світиться, і мені здається, що там іде вечірня служба", — поділилася художниця.
У своєму доробку Тетяна має картину під назвою "Чий Крим", на якій зображена жінка, що захищає свій дім.
"Вона ніби й татарка, ніби й українка, у квітках, але яка різниця? Українська чи татарська — будь-яка жінка завжди буде стояти з рушницею, якщо є небезпека для її сім'ї та родини", — розказала Тетяна Кріпакова.
Художниця розповіла, що має мрію побудувати реабілітаційний центр.
"Це моя мрія. Якби я продала всі свої картини і мала таку можливість, я б збудувала реабілітаційний центр з фонтаном, тренажерними залами та вербами. Мрія, мабуть, уже років тридцять", — поділилася Тетяна.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах: