Перейти до основного змісту

"Треба жити, а немає коли": історія подружжя з Житомирщини, які 68 років разом

Жителі села Бовсуни на Житомирщині 86-річна Марія та 91-річний Микола Вербицькі 68 років разом. У подружжя четверо дітей, четверо онуків та п'ятеро правнуків.

Кореспондентам Суспільного Марія та Микола розповіли про своє життя.

"Любов одне до одного і все. Вона часом кричить вночі, а я там відпочиваю в іншій хаті. Я прошу не кричати і відпочивати. Буде кожному так, як доживуть до таких років, як ми з нею дожили", — сказав Микола.

Микола розповів, що познайомився з Марією на весіллі у товариша. Він додав, що пара прожила разом цікаве життя упродовж 68 років разом. І як би не було погано, складно чи боляче, головне — прощати один одному.

"Вона вже мене від того весілля не відпускала, спостерігала за мною", — розказав Микола.

Марія та Микола Вербицькі, Житомирщина, липень 2024 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук

Після одруження чоловік одразу почав будувати новий будинок.

"Тут була стара хата зовсім. А це ми вже з нею побудували ці хати, а ще я займався трохи столяркою та й перебудував все. Добре все. Треба жити, а вже немає коли", — додав чоловік.

Будинок подружжя Вербицьких, Житомирщина, липень 2024 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук

У подружжя четверо дітей, четверо онуків та п'ятеро правнуків. Родина пишається своїми доньками та сином.

"Галка хороша, Ганна хороша, Надька хороша. Син найкращий, бо він мене глядить і матір", — розказав Микола.

За словами доньки Галини, батьки розуміють один одного з пів слова.

"Прожили вони велике життя. Було всякого, як він розповідав. Але в основному добре. Одне одному прощали, допомагали. Мама вдома з дітьми. Дід за копаничку та йде у поле. Однією рукою він те поле перекопує. По 10 по 15 соток картоплі садили. І насівав, коника держав. Людям, хто не звертався, то нікому не відмовляв", — сказала Галина.

Галина Терещук, донька Марії та Миколи Вербицьких, Житомирщина, липень 2024 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук

Зі слів сина Миколи, все своє життя батько працював столяром. 33 роки тому, працюючи на станку, він втратив частину руки.

Микола Вербицький, син Марії та Миколи Вербицьких, Житомирщина, липень 2024 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук

"Це моя улюблена робота. У мене руки вже давно немає, але я нею робив все. Скільки домів гробових зробив людям. У нас в селі понад 70 штук зробив. І для себе зробив з бабою. Стоять і чекають", — розказав Микола Вертецький.

Родинне дерево родини Вербицьких, Житомирщина, липень 2024 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук

Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:

Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube

Топ дня
Вибір редакції